В Украине историческая реконструкция становится все более популярной [ Редагувати ]

Вони називають себе "реконструкторами", проте нічого не відбудовують. Натомість по кілька днів, а то й тижнів воюють у формі запорізьких козаків чи солдатів Другої світової. Або ж відтворюють давній побут, намагаючись відчути, як жили наші пращури. Про військово-історичну реконструкцію як хобі - Антон Нечипуренко.

Табір військових реконструкторів прокидається зі сходом сонця. Всі одразу отримують завдАння.

- Cправились - идете, помогаете своим товарищам.

Працювати солдати повертаються до халабуд, зведених з їхніх плащ-наметів. Тут, на дерев`яних щитах покотом спали 20 людей. А що температура вночі впала до плюс 10-ти, кажуть - не помітили.

Плащ-палатка подстеляется, бросается телогреечка, укрываешся шинелью и - вообще великолепно!

Антураж та одяг - тут або справжні, із сорокових, або повністю автентичні.

Полное снаряжение у каждого солдата. Полностью - гімнастерка, белье нижнее - полностью

Усе це - аби не купувати, часто відтворюють власноруч. Швачка за професією, Софія взялася забезпечити білизною чоловіків свого взводу.

Софія Шешунова, військовий реконструктор:

- 43-ий год - трусы мужские. И там все строилось - выкройка, ну так, усредненные размеры, на глазок.

За 150 доларів можна купити всю амуніцію радянського солдата. Або ж лише німецькі маршові черевики.

Герман Дікуша, військовий реконструктор:

- Копия, здесь просто пробито деревянными гвоздями и металлическими.

Грати німців - реконструкторів найчастіше спонукає цікавість до рідкісних зразків одягу і зброї. А червоноармійцями вдягаються радше - через патріотичні почуття.

Олександр Заядний, військовий реконструктор:

- Однозначно! Победа была за нами, если бы не та победа - совершенно бы жизнь была по-другому в Европе.

Увесь бій - не більше години. Та заради цього вони ладні тижнями вживатися у свої ролі.

Владислав Таранець, командир клубу "Червона зірка":

- Это своего рода, знаете, как машина времени, которая тебя уносит обратно в реальную жизнь и люди уже настолько привыкают, что сложно понять, куда они возвращаются.