Польский Сейм за "Волынскую резню" требует признать армию ОУН-УПА преступной [ Редагувати ]

Київ та Варшава знову з'ясовують хто винен у Волинській трагедії 43-го року. Тоді Українська Повстанська Армія та польська Армія Крайова - проводили обопільні етнічні чистки поляків та українців - люди гинули цілими селами. Напередодні 70-тиріччя сумних подій у польському Сеймі запропонували визнати їх геноцидом проти польського народу, а армію ОУН-УПА злочинною. Українські ж історики стверджують - поляки замовчують про вбивства тисяч наших селян. Інна Білецька спілкувалась з українцями, які пережили ті події.

Ось тут вона народилася, звідси пішла до першого класу. Нині від квітучого села Красний сад лишилося кілька похилених хат. Віра Омелянівна пригадує: передвеликоднього понеділка повернулася з подругою зі школи, а у її рідному селі зосталося всього кілька живих мешканців.

Віра Степанюк, очевидець Волинських подій 43-го:

- Німці з поляками. я прийшла - мої є, а її нікого нема - всі побиті - ой тьотю, мої всі побиті - ведіть десь нас, бо і нас поб'ють. Боже, плаче…

Її сім'я врятувалась дивом: мати виросла серед чехів, знала їхню мову, назвалася чешкою. В Красному саду про кривавий квітневий день 43-го нагадує ось цей пам'ятник. А на старенькому цвинтарі братська могила. Тут 104 імені. Третина загиблих діти й немовлята.

Петро Боярчук, журналіст, дослідник Волинських подій 1943-го:

- Село оточили двох боків, з одного боку і другого боку - тихцем. Спочатку зігнали частину в одну клуню, понищили, потім в другу. Врятувалося чоловік до 10 - більше ні.

А це - польське кладовище - за 40 кілометрів від Красного Саду, у Павлівці. В місцевому костьолі в 43-му році розстріляли всіх поляків, які прийшли на богослужіння. Пану Василю тоді було 6 років.

Василь Піварчук, житель Павлівки:

- Поляків було до 40 чоловік в церкві. Перестріляли, хто був ранений - не добивали, тоді всі побігли туди, батько мене не пустив. Я вже як поховали поляків, то вже в костел вийшов.

Уже за рік поляки помстилися, кажуть місцеві. Вбили всіх українців на вулиці, де стоїть православна церква. Загиблих поховали просто перед храмом.

10 років тому ось цей пам'ятний двомовний знак у Павлівці відкрили український і польський президенти. Тоді вони говорили про прощення.

Українські історики й досі утримуються від оцінок кривавих подій на Волині у 43-му. Кажуть лише: поляки завищують кількість жертв зі свого боку, і не готові визнавати вину власних військових та ополченців у смерті тисяч українських селян.

Інна Білецька. Микола Василюк. Новини. ТК Інтер. Волинська область.