Європейськi полiтики вирішують, як треба боротись з тероризмом [ Редагувати ]

Змiна ставлення європейцiв до подiй на Балканах вельми симптоматична. Схема, коли серби завжди були винуватцями, а албанцi - неодмiнно жертвами, залишилася в минулому. Тероризм i екстремiзм насправдi не мають нацiональностi. У цьому мешканцiв Старого Свiту в черговий раз переконали мадридськi теракти. Пiсля 11 березня ми почули багато гучних заяв про те, що подiбне нiколи не повинно повторитися. Утiм, про те, що треба для цього зробити, європейськi полiтики, схоже, так i не домовилися.

Мiж двома хвилинами скорботи у Брюсселі - 11 вересня 2001 та 11 березня 2004 - рiвно два з половиною роки. I ... дивне вiдчуття дежавю. Таке вже десь було, таке ми вже десь бачили й переживали. Воно й не дивно. В екстремальних ситуацiях люди, як правило, поводяться однаково. I, як би цинiчно це не звучало, не треба бути пророком, аби 11 березня передбачити, що буде далi: 15-го, 19-го чи 20-го. Пiсля трагедiй, аналогiчних терактам у США та Iспанiї, в людей прокидається iнстинкт самозбереження. I бажання термiново зробити свiт безпечнiшим. Хоча б локально: зробити безпечнiшою свою країну, вулицю, станцiю, на якiй щодня чекаєш на поїзд чи автобус.

15-го березня у пiдземцi Лондона з'явилися постери з написом: "Чия це сумка? Якщо вона здається вам пiдозрiлою - сповiстiть вiдповiднi служби".

Джон О'Коннор, екс-директор Скотланд-Ярду: "Найкраще, що може зробити кожен пасажир, який подорожує в громадському транспортi - це попiклуватися про себе".

15-го березня на автобусних зупинках та залізничних вокзалах Францiї з'явилися озброєнi полiсмени. Вони уважно перевiряли багаж i документи пасажирiв.

Луїс Галое, керiвник Союзу залiзничного транспорту Францiї: "Ми зробили все необхiдне, аби нашi пасажири були в безпецi".

До подiбних заходiв вдалися i в Нiмеччинi.

Німець: "Я особисто не почуваюся в безпецi. Теоретично, те що трапилося в Iспанiї, може статися i в Нiмеччинi. Ми не можемо все контролювати".

А вже 19-го березня зробити свiт безпечнiшим спробували полiтики. У Брюсселi на екстрене засiдання зiбралися мiнiстри юстицiї та внутрiшнiх справ Євросоюзу.

Девiд Бланкетт, мiнiстр внутрiшнiх справ Великої Британiї: "Я пам'ятаю, як ми збиралися тут пiсля 11 вересня. I я казав те саме. Давайте виконаємо все, про що ми домовилися. Давай переходити до практичних дiй!"
 
До початку саммiту силовики були настроєнi дуже рiшуче. Якi тiльки заходи боротьби з тероризмом не пропонували. Найбiльш радикальна iдея спала на думку представникам Австрiї та Бельгiї. Мовляв, а чому б не створити європейське ЦРУ? Не створили. Власнi амбiцiї та бажання зберегти державнi таємницi й суверенiтет виявилися сильнiшими.

Нiколя Саркозi, мiнiстр внутрiшнiх справ Францiї: "Ми вже маємо iнструмент боротьби з тероризмом - Європол. Давайте просто зробимо цю органiзацiю бiльш оперативною".
 
Єдине, про що домовилися - це обмiнюватися iнформацiєю спецслужб, вiдслiдковувати фiнансовi потоки та монiторити екстремiстськi органiзацiї. Причому, вiдповiдати за це буде одна людина - спецiальний уповноважений у боротьбi з тероризмом. "Мiстер тероризм", як його вже охрестили в пресi, буде пiдзвiтний Хав'єру Соланi. I це поки-що все. Хто посяде цю посаду - невiдомо. Так само невiдомо, яким чином взагалi вiн буде боротися з тероризмом.

Вже у травнi ЄС стане майже вдвiчi бiльшим. I щоб контролювати, що вiдбувається у 25-и країнах, треба мати не тiльки видатнi аналiтичнi здiбностi, але й гiгантськi ресурси. Кiлькатисячний штат спiвробiтникiв, доступ до закритої iнформацiї i, певно, не один десяток монiторингових центрiв. Iнакше, "мiстер тероризм" перетвориться у... цапа-вiдбивайла. У крайнього, кому дорiкатимуть за те, що агенти, примiром, у Францiї, Iталiї чи Бельгiї прогавили екстремiстiв.

Можливо, все змiниться. Незабаром пройде ще один саммiт - на цей раз, лiдерiв Євросоюзу. I, можливо, полiтикам вдасться домовитися про бiльш рiшучi й насправдi практичнi дiї. А, можливо, і нi. Досвiд показує: у людей є ще одна особливiсть психiки. Оговтавшись вiд шоку, вони забувають про минуле. I палке бажання зробити свiт безпечнiшим, найчастiше, залишається тiльки бажанням.