У Чермалику ворогу на дають наблизитися до позицій армії [ Редагувати ]

З крупнокаліберних кулеметів обстріляли напередодні Широкине. У результаті - поранення отримали двоє українських бійців. Район населеного пункту Водяне ворог накрив вогнем із 82-х міліметрових мінометів. Наша знімальна група побувала у Чермалику. Репортаж звідти - дивимось далі.

Село Чермалик - крайня точка нашої оборони. Бойовики - всього за кілька кілометрів. Обстріли тут не припиняються ані на день. Коли на початку ХІХ століття етнічні греки переїхали сюди, і подумати не могли, що їхні будинки опиняться на лінії фронту. Позиції тут розділяє лише річка Кальміус.

"Внучки приїхати, якщо я помру - то бояться на похорони приїхати. От чоловік помер місяць назад і не приїхала ні дочка, ні внучки. Ніхто не приїхав з Маріуполя, боялись батька ховати", - говорить Надія Федорівна, жителька села Чермалик.

Анатолій показує наслідки обстрілів - днями ворог випустив по селищу 20 мін. Земля тут буквально всіяна вирвами. Бої за Чермалик давно стали позиційними. Бойовики бояться підходити близько.

Від артобстрілів є де ховатися - кажуть бійці. Міцні бліндажі здатні витримати навіть крупнокаліберну артилерію, не те що міни. Щоправда, скаржаться хлопці, - відповісти ворогу не можуть - мають дотримуватися режиму тиші.

"Критичної такої активізації немає, але постійні обстріли з різного виду озброєнь різного колібрі і 82 мм міномети, і 120 міномет працює ну і звичайно ж стрілецьку зброю", - говорить Дмитро Герасименко, командир батальйону.

У жорсткій обороні, кажуть військові, уже засиділися. Аби не втрачати форми - тренуються. Переважно - на банках.

Українські захисники пам'ятають - будь-якої миті може знову розпочатися бій.