У Красногорівці у зруйнованих будинках продовжують жити люди [ Редагувати ]

І ще одна напружена ділянка на лінії розмежування - місто Красногорівка поблизу Донецька. Напередодні бойовики обстріляли українських військових і мирних мешканців. Ярослав Кречко побував у Красногорівці та розкаже більше.

Міни на цій вулиці Красногорівки минулої ночі падали одна за одною. На ранок мирних мешканців заспокоює хоча б те, що усі живі.

"Це сьогодні вночі, в дві години. Вікна - он, двері - отам".

"Такі вибухи були, там у сусідки в огороді".

Вирва у сусідньому городі сумнівів не залишає. Бойовики вкотре порушили Мінські домовленості. До того ж били по житловому масиву, де навіть близько немає військових.

"То приклад розриву 120 калібру міни. Тобто на тій стороні воює маса, маса людей з Красногорівки. Вони чудово знають, що тут живуть мирні люди і разом з тим вони собі дозволяють таке робити", - каже командир відділення 28 бригади ЗСУ "Адвокат".

"Ніч пройшла важко, в основному найважче припало на пів на другу ночі. Почали роботу міномети, порядку напевно з п'яти точок вогонь вели. Два танки викотилися на позицію, відпрацювали. САУшка - теж, 152 калібр відпрацював, десь тривало години півтори- дві", - розповідає військовослужбовець 28 бригади ЗСУ "Матрос".

Найбільше від бойовиків потерпають багатоповерхівки на краю міста, звідки рукою подати до Донецька.

"Спокою немає ні позавчора, ні вчора, ні сьогодні".

Марія Андріївна одна з тих, хто продовжує жити на лінії вогню. Жінка ночує у підвалі, подихати повітрям зазвичай виходить лише зранку.

"Депресія у мене. Я не можу, весь час на таблетках, санапакс, все з собою тягаю, бачите", - жаліється мешканка Красногорівки Марія Андріївна.

У такі години затишшя до Марії Андріївни приходить подруга. Валентина живе неподалік, у її багатоповерхівку бойовики влучили напередодні.

"Пряме влучання, прямо в стінку і все повилітало: балкони там євро, жінка, добре, що в туалет вона пішла. Шибки повилітали, якраз вікно у неї і вона була в коридорі, а так би й жертви були", - каже мешканка Красногорівки Валентина.

Більшість власників квартир, які і квартирами тепер назвати важко, з міста давно виїхали. Лише час від часу люди приїжджають сюди, щоб забрати те, що раніше не встигли.

"Уже рік не живемо, приїжджаємо за речами".

Повертатись їм уже нікуди. А у тих, хто залишився у Красногорівці - опускаються руки. Віри у припинення обстрілів стає все менше.