Під Донецьком бійці відзначають 8 місяців на передовій делікатесами [ Редагувати ]

Українські розвідники викрили ще одного кадрового російського офіцера, який очолює збройні формування бойовиків на Донбасі. Такий собі полковник Нефьодов, командир 2 окремої мотострілецької бригади армійського корпусу на Луганщині, насправді є полковником Збройних Сил Росії Андрієм Рузинським.

Його направили в Україну цьогоріч у березні. До цього він командував російською військовою базою в Гюмрі у Вірменії. Офіцера РФ перевели на Донбас після скандального вбивства його підлеглим Пермяковим вірменської родини.

Не вщухають обстріли у районі Донецького аеропорту. Днями бойовики навіть вигнали на злітну смугу танк і вдарили у напрямку Пісків. Тишу такого примарного перемир'я чула Ірина Баглай.

Це противник обстрілює наші позиції зі Спартака. Бійці жартують все стабільно жодного дня без тиші.

Поступово обстріл стихає. Уже вкотре провокація ворога провалилась, армійці на такий вогонь бойовиків вже навіть не зважають. Мету противника розуміють - він прагне війни.

"Затишшя але ви самі чуєте - це кулемет ПК 7-62. Може до години може 5-10 хвилин", - говорить позивний "Вітер", військовослужбовець 93 механізованої бригади ЗСУ.

Звуки пострілів змінює стукіт сокири. Холод не дає бійцям розслабитися. Дрова колють часто, та примовляють - новини такі, що замість газу дрова можуть знадобитися і на мирній території.

Справжніми бійцями у підрозділі - є Каспер і Фазан. Полюють на гризунів, щоб ті ніякої зарази в хату не занесли.

"Вони втомлені, тут мишей багато - вони по головах ходять. Якщо б не наші коти - допомагають нам очищають", - говорить позивний "Прапор", військовослужбовець 93 механізованої бригади ЗСУ.

Сьогодні у хлопців свято - рівно 8 місяців на передовій. Відзначатимуть делікатесом, про який раніше лише чули.

На втому та обстріли армійці не скаржаться. Коли тил міцний. Юрій вже півроку не говорив зі своєю донькою. Вона вирішила, що батько пішов на війну і її залишив.

"Олександра, я про тебе пам'ятаю, не забув. Я тебе любив, люблю і буду любити", - говорить Юрій Єрмоленко, військовослужбовець 93 механізованої бригади ЗСУ.

Не на війні, а вдома для армійців тяжче не впасти духом, каже капелан. І розуміння це - найдорожче, що можуть дати рідні.

"Тут бійці мобілізовані, коли додому приїжджають, місяць два, то з жінкою щось не то, то на роботі і от тут треба допомога", - говорить Максим, військовий капелан.

А поки що хлопці добудовують свої тимчасові хатинки на передовій. Надійно врилися під бетон. Навіть саморобну сауну зробили. Тож від своїх позицій відступати не збираються.