Кохання та сила духу: неймовірна історія пораненого десантника (відео) [ Редагувати ]
Кохання та сила духу, що долають усі перешкоди. Десантник Михайло Варварич торік у травні підірвався на міні на Луганщині. Чоловік утратив ноги. Але навіть ампутація не завадила йому освідчитися. Заручилися молодята у Флориді в США, де військовослужбовця протезували. З майбутнім подружжям поспілкувалася Вікторія Балицька.
На цьому відео десантник Михайло Варварич, який втратив на передовій обидві ноги - на коліні освідчується коханій.
Дівчина сказала: "Так".
Для Ірини освідчення стало сюрпризом. Адже до останньої миті не знала, що її очікує.
Ірина, наречена Михайла:
Дзвонить знайома, типу завтра йдемо в ресторан, вдягни тільки не джинси, бо в нас там дрес-код, все має бути гарно, туди-сюди. Мені було настільки приємно, я здивувалась, я така рада була просто.
Михайло вже 7 років служить за контрактом у 80-й десантно-штурмовій бригаді ЗСУ. Але, коли за рік до війни зустрів Ірину вирішив звільнитися, щоб створити сім'ю. Закохані навіть встигли прожити разом 6 днів і почалася повномасштабна війна.
Михайло Варварич, військовослужбовець 80-ї окремої десантно-штурмової бригади Збройних сил України:
Вже проходив ВЛК на звільнення зі служби, але як почалась повномасштабна, то Іру відвіз до себе додому, так вона познайомилася з моїми батьками, а сам поїхав до свого підрозділу. До своїх хлопців на Схід.
Закохані кілька місяців спілкувалися лише телефоном. А одного дня Михайло подзвонив Ірині з реанімації.
Ірина, наречена Михайла:
Що ти, як ти, а він - та нормально, у мене є для тебе дві новини. Я така: яких. Я живий. Кажу: боже, ти що? Я йому не вірила, бо він дуже любив шуткувати. Кажу: а друга. Каже: мені ампутували дві ноги.
Михайло розповідає, був готовий до того, що дівчина його покине. Проте Ірина не зрадила кохання.
Ірина, наречена Михайла:
Я почала дуже плакати, і він зразу такий: я прийму будь-яке твоє рішення. Я сказала, ми з усім справимося, все буде добре.
Михайло Варварич, військовослужбовець 80-ї окремої десантно-штурмової бригади Збройних сил України:
Боятися - я не боявся, я змирився б з будь-яким рішенням, яке б не було. Я, звичайно, радий, що вона зі мною залишилася, допомагає мені у всьому і підтримує мене.
Важке поранення Михайло дістав торік 29 травня в Білогорівці на Луганщині.
Михайло Варварич, військовослужбовець 80-ї окремої десантно-штурмової бригади Збройних сил України:
Ми працювали групою, пересувалися і хтось зачепив розтяжку і спрацювала ОЗМ-72. Нас 3 людини йшло, тобто один загинув, мені ампутували ноги, в мене була ще рука пошкоджена, і ще один теж був посічений осколками, але зараз все нормально.
У Михайла висока ампутація ніг - вище колін. Протезувати воїна погодилися в США, в Орландо. Там і відбулося освідчення.
Михайло Варварич, військовослужбовець 80-ї окремої десантно-штурмової бригади Збройних сил України:
Я казав поставлю собі ноги, тоді стану на коліно. Навчився більш-менш ходити, тобто, і при першій можливості хотів її здивувати й зробити їй пропозицію. І оскільки обіцяв стати на коліна, то став, трішки незграбно, не виходить в мене стояти, але як сказав - так і зробив.
Біонічні протези Михайло опанував за три місяці, і це було нелегко. Хлопець щодня тренується в спортзалі по 2-3 години. Ірина біля нього і готова підтримати. Але секрет сили духу десантника - в опорі на себе.
Михайло Варварич, військовослужбовець 80-ї окремої десантно-штурмової бригади Збройних сил України:
Це твій характер, твоя воля, чого ти маєш досягнути. Ти можеш ставити перед собою конкретну ціль, типу - я хочу встати, я хочу піти далі. В мене була ціль - це полюбому встати на ноги. Я планую через пів року поїхати Америку, але вже поставити собі бігові протези.
Найближчим часом закохані поїдуть на реабілітацію до Польщі. А в майбутньому планують одружитися і жити в Україні.
