Чи стануть Філіппіни туристичною Меккою? [ Редагувати ]

Звичайно, проблеми українцiв зрозумiлi, адже iсторичний туризм є доволi молодим бiзнесом. Щоправда, можна скористатися досвiдом фахiвцiв iнших країн. Чимало напрацьовано в державах пiвденно-схiдної Азiї - наприклад, у Фiлiппiнах.

"Чим ми гiрше Таїланду?" Статтi з такими або майже такими заголовками кiлька рокiв тому з'явилися у фiлiппiнськiй пресi. Туристичний бум, завдяки якому, про колись всiма забутий Сiам, почали говорити i в Європi i в Сполучених Штатах, а таїландський бюджет поповнився не одним мiльйоном доларiв, у мешканців Фiлiппiн викликав зрозумiлу заздрiсть. I цiлком природне запитання - "А що ж нам заважає ?"

Врештi решт японцям i американцям до Манiли летiти ближче, нiж до Бангкока, а для європейцiв не така вже й велика рiзниця - 10 чи 12 годин у повiтрi. Звичайно, на Фiлiппiнах немає пам'яток на кшталт храму смарагдового Будди або руїн Аютаї, але й тут є на що подивитись. Єдина у Пiвденно-Схiднiй Азiї католицька країна, в який вiдчуваються  iспанськi та американськi вiяння, що своєрiдно переплелися з мiсцевими традицiями.
Екзотичнi джунглi, гори, справжнiй вулкан, незлiченна кiлькiсть островiв, а вiдтак - пляжiв, де й пiсок бiлий, i море чисте - куди там Таїланду.

Щоправда, все це ще потрiбно привести до ладу. Бо скажiмо колишнi колонiзатори - американцi - залишили тубiльцям у спадок не лише прогресивну систему освiти i величезну кiлькiсть джипiв, що їх у Манiлi використовують як мiкроавтобуси, але й... руїни. Пiд час звiльнення вiд японцiв філіппінську столицю пiддали килимовому бомбардуванню, пiсля якого неушкодженою залишились лише одна церква.

Дещо пiсля вiйни вiдновили, дещо - продовжують вiдновлювати, але й досi посеред iсторичного центру бовванiють залишки будiвель, про велич яких можна здогадуватися лише iз старих фотокарток. А з Форту Сантьяго - звiдкiля власне й починається iсторiя Манiли - вiдкривається краєвид... на справжнiсiнькi нетрі. Екскурсоводи змушенi хоч чимось вiдволiкати увагу туристiв - розповiдаючи, наприклад про те, що рiчкою Пасiг до моря пливе зовсiм не смiття, а рiчковi лiлеї, тагальскою мовою - "майнiла", звiдси i назва фiлiппiнської столицi.

Втiм, за перетворення країни на туристичний рай уряд Фiлiппiн взявся енергiйно. I розпочали саме iз столицi. Точнiше - з центру, забудованому ще iспанцями, мiсцевi мешканцi називають його Iнтрамурос. Звичайно, реставрацiя i вiдбудова колись зруйнованого - робота копiтка, потребує не лише коштiв, але й часу... Але ж не чекати, поки все вiдбудують!

Туристiв приваблюють тим, що є, або розважають в iнший спосiб. В Iнтрамуросi навiть влаштували щось на зразок етнографiчного музею, в якому можна ознайомитись з побутом i виробами народних майстрiв з найвiддаленiших куточкiв архiпелагу, не витрачаючи часу на їхнє вiдвiдання. Кажуть, деяким ощадливим мандрiвникам, особливо американцям, це дуже подобається. Не менш важливо, аби гостi з-за моря вiдчували себе у безпецi. У який спосiб - не розголошують, але влада домоглася того, що кишеньковi злодiї обходять Iнтрамурос стороною. Та й вiзники, якi закликають проїхатися вулицями колонiальної Манiли на фаетонi, ошукувати туристiв тепер не ризикують - є тверда такса, за порушення можуть i лiцензiї позбавити.

Для тих, хто вiддає перевагу елiтним видам спорту влаштованi поля для гольфу прямо пiд фортечними мурами - граючи, вiдчуваєш свою причетнiсть до iсторiї. До вiдкриття готується й новий iсторичний музей. Його експозицiю нам продемонстрували, але поки неофiцiйно. Схоже, що мiнiстр туризму Фiлiпiн Рiчард Гордон людина i справдi небайдужа, якiй хочеться, аби про його країну знали бiльше i частiше приїздили до фiлiппiнцiв у гостi.

Хоча... завзяття однiєї людини чи навiть кiлькох, навряд чи може змiнити ставлення до держави в цiлому. Адже якими б природними дивами чи рукотворними атракцiонами не приваблювали туристiв, вони все одно остерiгатимуться їхати до країни, в якiй вiдбуваються вiйськовi перевороти, а iноземцiв захоплюють у заручники.