Кримські протиріччя [ Редагувати ]

Шiстдесят рокiв минуло вiдтодi, як на Кримському пiвостровi вiдгримiли останнi залпи гармат. Весна сорок четвертого принесла мир на цю землю. Крим знову став вiльним.

Щоправда, привiд для радощiв був далеко не у всiх.

Сьогоднi травневi подiї тих рокiв називають етнiчною чисткою. Протягом двох дiб з пiвострова було виселено майже двiстi тисяч кримських татар. Їхню долю роздiлили етнiчнi нiмцi, греки, вiрмени, болгари, турки та цигани. I хоча дванадцять рокiв потому офiцiйнi обмеження для спецпоселенцiв було знято, дорога до Криму для представникiв цих народiв ще довгi десятилiття була закритою.

За кiлька днiв сiмферопольська площа Ленiна знов стане великою трибуною. Сумнозвiсну дату вiдзначатимуть усi депортованi з Криму наприкiнцi минулої вiйни. Шiстдесяту рiчницю вже оголошено подiєю державного рiвня. За традицiєю, 18-го травня тут будуть присутнi також представники вищих ешелонiв влади.

За даними перепису населення, на пiвостровi живуть близько двохсот п'ятдесяти тисяч кримських татар. Бiльшiсть переїхала сюди лише в останнi десять рокiв.

Мустафа Джемілєв, голова Меджлiсу кримськотатарського народу: "Постоянно делаются какие-то заявления о якобы агрессивных намерениях крымских татар что-то сделать к 18 мая, а с другой стороны - информация, что против крымских татар собираются устраивать какие-то акции, чтобы здесь было кровопролитие. Существует предположение, что это режиссируется сверху, с Киева. Кому-то нужна дистабилизация в одном из регионов Украины, чтобы потом отменить там выборы, ввести чрезвычайное положение. Такого рода мысли блуждают у многих людей".

Цi кадри зроблено не так давно. Iлюзiї, нiби мiжнацiонального протистояння на пiвостровi немає, здається, нiхто вже не живить. Принаймнi, мешканцi Судакського району.

Пiсля мiтингу протесту в судаку мiсцева влада отримала резолюцiю з вимогою створити нацiональну кримськотатарську автономiю. Ультиматум було поставлено i козацьким формуванням, якi виникли на пiвостровi не так давно.

Власне, мiтинг, на якому зiбралося понад тисячу кримських татар, вiдбувся вже потому. Про його проведення оголосили ще 1-го лютого, коли мiське вiддiлення мiлiцiї перевiрили на витривалiсть - у прямому розумiннi. Здавалося б - нонсенс. У 21-му столiттi в європейськiй державi кілька сот людей штурмують мiсцеву мiлiцiю. Штурмують - вимагаючи звiльнення спiввiтчизника, арештованого за пiдозрою у скоєннi злочину. Вже наступного дня пiдозрюваного вiдпустили. Без коментарiв залишимо рішення органiв правопорядку. Тим паче, що висловлювань з цього приводу було аж задосить. Чітку вказівку - не втручатися у мiжнацiональнi "розбiрки" - дiстали не лише правоохоронцi. Репортажi на злободенну для кримчан тему повноцiнним висвiтленням назвати важко. Тим часом напруга на пiвостровi не спадає.

Наприкiнцi вiсiмдесятих Мiнiстерство внутрiшнiх справ Радянського Союзу провело соцдослiдження на тему "Ставлення мешканцiв Криму до повернення туди кримських татар". Понад вiсiмдесят вiдсоткiв респондентiв висловились проти, i лише близько шести сказали: "Так, цей народ має право повернутися на рiдну землю". Тодi все це списали на пропаганду. Нинi дедалi частiше лунає слово "провокацiя". Втiм, хай там що, а цi проблеми у Криму постали не вiд учора. I кiнця їм поки що не видно.

Мустафа Джемілєв, голова Меджлiсу кримськотатарського народу: "Решили окрестить весь Крым, так называемые поклонные кресты. Мы им говорим, слушайте, одно дело - когда вы кресты ставите на кладбищах. А для каких ваших религиозных нужд надо ставить кресты при въезде в города? Чтобы продемонстрировать, что вы въезжаете в православный город? Но это не рязанская деревушка. Здесь регион, где проживают люди разных конфессий. А что, если мы начнем везде свои символики ставить, евреи начнут? Нам отвечают - ну, так ставьте. А потом приезжающие туристы не скажут, что у нас крыша поехала?"

Цього спаленого хреста викопали й встановили на територiї православної церкви в Судаку. Тут вiн стоїть нiмим докором. А грiх нехай залишиться на совiстi тих, хто це зробив. Бог же прощає навiть безбожникiв. Але може статися й так, що хтось колись кусатиме лiктi, шкодуючи, що обрав роль стороннього спостерiгача замiсть приймати вчаснi рiшення.

Здається, пiсля зимових подiй у Судаку мали зробити висновки. I їх майже зробили, але, знов-таки нема спокою на стародавнiй сурозькiй землi. Принаймнi, у мешканцiв Веселого, селища, що лежить пiд Судаком, причин радiти цiєї весни не було".

Перейменували село у сорок четвертому - пiсля того, як звiдси силою вивезли п'ятсот кримськотатарських сiмей. Назву Кутлак замiнили на Веселе. А пiд кiнець вiсiмдесятих почали повертатися депортовані.

Володимир Марчук живе у Веселому з п'ятдесят шостого року. I такого, як зараз, скiльки вiн пам'ятає, тут ще не було. Взимку насмерть забили росiянина Михайла Писаного. Били кримськi татари - начебто за спiвчуття козацькому рухові. Влада тодi офiцiйно заявила: це - побутовий конфлiкт. Але в Веселому вирiшили iнакше. По певнім часі правоохоронні органи Судака вiдкрили кримiнальну праву проти зачинателів групової бiйки. Стосунки тодi з'ясовували близько сотнi людей.

Володимир Марчук, станичний отаман Сурозької козацької громади: "После этой драки здесь была милиция, был "Беркут", вроде все успокоилось. Братья ушли, поселок стал нормально жить и это главное. И тут опять, видать, приказ оттуда сверху, с Меджлиса. Иначе никак не может быть. Потому что сами татары у нас в поселке нормальные, но вот несколько семей - они баламутят всех, они не дают спокойно жить даже своим татарам".

На початку травня у Веселому знов мало не дiйшло до бIйки. Але цього разу серед потерпiлих могли опинитися й дiти. А предметом суперечки стало пусте поле на околицi села. Мешканцi там випасали худобу, а хлопчаки - ганяли м'яча. Футбольнi змагання для них i вирiшила влаштувати на свята мiсцева козацька громада. Але до футболу не дiйшло. Група кримськотатарської молодi, яка спостерiгала за приготуваннями, раптом заблокувала поле. Ворота, виготовленi спецiально до цього дня, зламали. Не обiйшли увагою i православного священика.

Отець Олександр, iєрей церкви села Веселого: "Нецензурная брань, крики. Мне самому было страшно, может, это не тот страх, что перед избиением, а страх за вот этих детей? И второй момент - рядом стояла милиция, машины с солдатами и никто никаких мер не принимает. Это объясняется, что во имя каких-то высших интересов".

Отець Олександр у Веселому - вже 4 роки. Свою першу вiдправу, коли для храму й примiщення не було, служив разом з мiсцевим муллою. На 9-те травня. То була панахида за полеглими воїнами. Сьогоднi пiд церкву облаштували половину колишньої лазнi. На стiнах - поряд з iконами - хорогви та козацькi прапори. I портрет у чорнiй рамцi - вбитого у нещодавнiй баталiї односельця.

Сейтмемет Мухтаров, iмам села Веселого: "Православие решило строить часовню у дороги, в том поле, мы так поняли, где игралися в футбол. А в том месте, старики предсказывают, была кладбище и при депортации в 1944 году собрали людей в это поле на кладбище и стали вывозить. Естественно, добро не было дано. Мы предложили - испокон веков так было - 2-3 конфессии жили дружно. Почему бы в нашем селе не быть мечети и через дорогу, скажем, часовне, церкви? Это предложение было отвергнуто. Нет, мы хотим у дороги строить".

Мiсцевий iмам вважає, що все сталося через звичайнiсiньку впертiсть. I якихось серйозних пiдстав для травневих подiй не iснує. У пiдлiткiв, звiсно, вiтер в головi, проте у мiсцевiй школi, де вiн учителює, дiтей не дiлять на татар i слов'ян. На п'ятничних намазах у сiльськiй мечетi вiн завжди закликає людей жити в мирi й злагодi. Мабуть, людинi духовного звання iнакше й не можна. А от простi смертнi вирiшують свої проблеми як хто вмiє.

Володимир Марчук, станичний отаман Сурозької козацької громади: "Я не против того, чтобы они занимали, жили, это - проблемы властей. Наши проблемы, чтобы наши дети жили здесь спокойно. Чтобы их не угнетали, потому что воспитывают их молодежь с ненавистью к нам, вот в чем проблема. Вот почему создается казачество, это они его создали - сила порождает силу, зло порождает зло. Мы за мир, но они не хотят этого".

Щораз частiше лунають у Криму останнiм часом заяви, мовляв, комусь вигiдно зударяти лобами кримських татар та слов'ян. I дедалi рiдше такi сутички закiнчуються мирно.

Мустафа Джемілєв, голова Меджлiсу кримськотатарського народу: "При советской власти мы вообще не знали, что такое национальности в Крыму, а сейчас с этой перестройкой, с незалежностью вдруг вспомнили о нации. На самом деле в Крыму была произведена этническая чистка, убраны неугодные народы, остались, так сказать, братья-славяне - национальной проблемы нет. Теперь возвращаются коренные жители полуострова и кому-то очень не нравится, особенно тем, кто устроился в домах крымских татар. Хотя никто из крымских татар не говорит - освобождайте наши дома. Мы прекрасно понимаем, что не эти люди виноваты".

У тому, що ситуацiя нагнiтається штучно, на пiвостровi не сумнiваються. Про це впевнено заявляють обидвi сторони. Образ ворога, хай i надуманий, а все ж iснує. Чи зникне вiн коли-небудь - i коли саме - залежить вже не стiльки вiд влади, скiльки вiд самих кримчан.