Під Донецьком військових обстріляли фосфорними мінами [ Редагувати ]

Під Донецьком бойовики відновили обстріли з мінометів і танків. Напередодні наші позиції ворог накрив запалювальними мінами з фосфором. Подробиці - в матеріалі Ірини Баглай.

Піски - прифронтове село, де тишу не чули навіть коли обстріли по лінії зіткнення стихають. Поки залпи далеко, лунає команда "нора". Церква у Пісках здавалось би ідеальне укриття. Та вже котрий місяць противник гатить саме по ній. Армійці показують дірки у стінах від снарядів ворожого танку.

"Не можемо ми стріляти з церкви, всі ходимо під одним небом".

Під куполом церкви, точніше того, що залишилося від дзвіниць, насправді ані гармат, ані зброї. Лише вівтар, свічки та ікони. Сюди наші солдати приходять помолитися та попросити захисту. Останнім часом бойовики б’ють саме з танків.

"Зараз працював танк, може і два. Вони синхронно працюють, прикривають один одного", - розповідає військовослужбовець Збройних сил України"Циган".

На зміну танкам бойовиків приходять снайпери. Стріляють швидше, аніж військові встигають підняти голову. Тим самим намагаються тиснути ще й психологічно.

"Ось з нижньої посадки, там де раніше танк працював. Вони міняються. Один працює з цього боку 7,62, а з териконів - 12,7", - показує військовослужбовець Збройних сил України Олег.

Разом із армійцями, розбиті Піски - колись квітуче та багатолюдне селище - не полишають і місцеві. Їм немає куди податися. Це, переважно, літні люди. А також ті, кого не відпускає рідна домівка.

"А якщо ми хочемо додому, я з січня не можу, тягне, приїжджаю стіни поглажу, все мені добре", - каже жителька селища Піски Олена.

На кілька будинків їх залишилось четверо. Досі ховаються у підвалах, коли чують свист. Туди із собою забрали навіть свійських тварин. Але на життя не скаржаться. Радіють літу. Є що приготувати. На обід - вареники з малиною. Збирали на городах, що біля залишених будинків.