Журналісти нагородили військових медалями "За довіру" [ Редагувати ]

Нагрудні медалі "За довіру" отримали військові від українських телеканалів. Так журналісти подякували солдатам за допомогу в їхній справі об'єктивному висвітленні подій на сході.

Хоч нагорода не має офіційного статусу, засновники називають її народною. Про те, як справжні побратими вітали один одного в Національному музеї історії України, - дивимося в сюжеті Анни Демиденко.

У день свого професійного свята журналісти вирішили віддячити військовим за два роки довіри на фронті. Символічні нагрудні медалі нагорода за дружбу і не раз врятоване життя військових кореспондентів на передовій.

Ордени - "За довіру " - отримали військовослужбовці, яким вдалося вирватися з передової.

"Нажаль, розуміння того, що інформаційне поле - це таке ж саме поле бою - воно приходить дуже запізно. Я хочу подякувати всім журналістам, які в такій складній обстановці,опікуються і воюють за свою армію і за Україну. Слава Україні! Героям Слава", - говорить Михайло Забродський, командувач ВДВ ЗСУ.

"Коли я була поряд з військовими: Піски, під аеропортом - багато точок - у мене не було страху, в першу чергу через те, що вони броня. Там, де життя і смерть поряд - там перевіряються друзі.

У залі ті, з ким військкори пліч-о-пліч стоять на лінії вогню. Вони закривають журналістів від обстрілів і проводять перевіреними стежками по замінованих полях", - говорить Ірина Баглай, військовий кореспондент.

"Дуже приємно бачити журналістів, ті які до нас приїжджали на позиції вони життям своїм ризикували, ночували з нами, для того, щоб показати, що ж дійсно твориться на передових позиціях і як живуть насправді військові.

І ми дуже вдячні, тому що Україна досі повністю не усвідомлює, що насправді, в нашій країні до цих пір йде повномасштабна війна", - говорить Володимир Конторенко, військовослужбовець 20 ОМПБ ЗСУ.

Юрій в АТО від самого початку. Згадує, як рятував наших журналістів від обстрілів у підвалі. Тоді й зрозумів - ціль у них з пресою на передовій - спільна. Повернути в Україну мир.

"Приємно бачити цих людей. он у мене покоління підростає - треба, щоб пам'ятали", - говорить Юрій Головашенко, військовослужбовець ЗСУ.

"Багато що по телевізору дізнавалася, то що він мені не говорив", - говорить Юлія Головашенко, дружина військовослужбовця ЗСУ.

Журналістів та військових об'єднала війна. А ще імена тих, кого, на жаль. Не встигли нагородити за життя. І фронтові пісні, вистраждані не однією життєвою історією.