Зураб Аласанія: суспільного телебачення не буде (ексклюзив) [ Редагувати ]
Сьогодні стало відомо, що Генеральний директор Національної телекомпанії України Зураб Аласанія раптово йде з "Першого національного".
Два роки він працював над створенням суспільного мовлення в Україні. Проте, як сам зазначив Аласанія, йде він через гроші.
"Влада (руками Мінфіну) врахувала бюджет Євробачення в бюджет НСТУ на 2017 рік. Себто, від 1,2 млрд. грн, передбачених законом для розбудови Суспільного мовника в 2017 році, держава відбирає 450 млн. грн. витрат на Євробачення, 250 млн. грн. відбирає у вигляді платні за трансляцію, 149 млн. грн. відбирає видатками, і 46 млн. грн. комунальними платежами забирає місто. Ще 112 млн. грн. апріорі йдуть на міжнародну діяльність (Олімпіади, чемпіонати світу тощо). В залишку - 193 млн.грн. Владо, ти серйозно?", - зазначив гендиректор в прощальному листі.
Раніше в інтерв'ю Podrobnosti.ua він розповів про складнощі, які виникали в телекомпанії на шляху реорганізації, про злиденні журналістські зарплати, також пояснив, чому влада виділяє такий мізерний бюджет на створення суспільного мовлення.
Зурабе, в квітні вас намагались звільнити за вимогою Національної спілки журналістів України. Звинувачували в падінні рейтингів каналу, скороченні штату. Зараз більше не вимагають вашого звільнення?
Національна спілка журналістів жодного відношення не має до компанії, ані до рішень.
Чому тоді Національна спілка журналістів до вас висунула стільки претензій?
НСЖУ - дуже консервативна контора. Вона має на меті нібито захист журналістів, але, насправді, "контингент" там, я би сказав, вже літній, це майже профспілка. Ці люди розуміють, що рівень їх компетенції не дуже великий. Вони розуміють, що коли наша телекомпанія реформується - це загрожує подальшій роботі тих людей, які роками майже нічого не робили.
Я розумію, що в них є якась частка "орденів та медалей". Я їх не засуджую. Прийде час - я також піду. Але "почивати" на тому, що я колись зробив 20 років тому - не можна. Треба дати дорогу молодому поколінню, аби воно мало змогу розвиватись.
Так само і в НСЖУ: вони бояться, захищаються. Приводом до скандалу було наше прохання до співачки Оксани Білозір показати її концерт на нашому каналі. У неї був бенефіс, її вітали персони депутатського корпусу, священнослужителі. Я не є прихильником ані Білозір, ані її жанру, але люди це дивляться. Я це знаю по нашій аудиторії.
Фото: 1tv.com.ua
Ми звернулись із проханням показати цей концерт на нашому каналі, але за умови, якщо ми виріжемо епізоди, де її вітають, бо там було забагато персональних привітань. Ми хотіли поставити саме концерт, а не її День народження. З цього і почався скандал. Нас звинуватили в тому, що ми не шануємо українську музику. Це і стало поштовхом НСЖУ виступити із заявою, що ніби я знищую все українське.
Звідки взялись звинувачення щодо падіння рейтингів?
Рейтинги - це комерційна складова. Вони нас не стосуються, бо ми виконуємо суспільне завдання: хочемо знайти свою аудиторію, яку ми, чесно кажучи, ще не знаємо. Вважається, що УТ-1 завжди працював на село. Але там вимірювачів, насправді, немає, вони стоять у великих містах. Нас не дуже влаштовує той спосіб вимірювання, але іншого способу немає в країні. Тому, коли кажуть про рейтинги – то це не зовсім так. Це не аудиторія навіть. Це просто 2,500 пристроїв, які стоять в 42-мільйонній країні. Ми ж хочемо знайти інше: фокус групи, соціологічне дослідження, таким чином, вийти на нашу аудиторію і для неї працювати.
Як відбувається реорганізація каналу?
Дуже багато бюрократичних речей. Два роки минуло і всі запитують: де суспільне мовлення? Спочатку ми мали об’єднати всі колишні державні телерадіокомпанії. Їх разом 32. Рік пішов лише на об’єднання. Це не просто, бо Фонд держмайна має провести аудит цих компаній, потім об’єднати в одну юридичну особу. Юридична особа – це НТКУ, до якої належать філії..
Сподіваюсь, за місяць ми повністю завершимо перший крок. Потім НТКУ почне переформатовуватись в НСТУ ("Національна суспільна телерадіокомпанія України"). Якщо зараз ми є просто державною компанією, то тоді ми маємо стати просто публічним акціонерним підприємством.
Як у вас наразі із фінансуванням? На 2016 рік було передбачено 655 мільйонів гривень. Що вдалось за ці гроші зробити?
Ця сума для всієї компанії - це приблизно все одно, щоб ви в Києві жили на 3000 гривень. На наступний рік нам хочуть залишити таке ж фінансування всупереч закону. Нам хочуть виділити 700 млн гривень. Ця сума передбачає збільшення, бо врахована зміна тарифів на ЖКХ, і зарплатню, яку держава компенсує щороку на невеликий відсоток.
Але ми будемо воювати, я налаштований оптимістично, бо в мене є підозри, що вони додадуть нам до цього. Згідно закону, має бути 0,2 % (ст. 14. П.3 закону) від державного бюджету. Будемо дратися, бійку влаштуємо.
З ким саме?
Кожен наш документ проходить вісім міністерств. Мінюст, Мінфін, Мінєкономіки, Мінкульт та інші (расшифровать). Але в мене виникає питання: країно, якщо ти хочеш, щоб в нас було суспільне мовлення, то ти маєш щось із цим зробити. На ті кошти, які зараз виділяються, суспільного телебачення не буде.
А щодо допомоги спонсорів?
Воно їм не треба. Навіть якщо нам і дадуть кошти, то треба розуміти, що компанії приблизно 90 років. За цей час накопичено дуже багато проблем. Потрібно розуміти: якщо ви будуєте нову хату, ви спочатку маєте її збудувати, а потім потроху вкладатись в якісь красиві речі. Цей початок - він дуже коштовний. Але я також розумію, що в країни дуже багато проблем.
Що суспільне мовлення готове запропонувати людям?
Правду. Коли ми маємо комерційне мовлення, то кожного разу будь-хто з громадян думає: хто є власником? Наскільки я маю цю точку зору поділяти з точкою зору власника? Це стосується кожного ЗМІ по всій країні. Прийшов час це змінювати. Але некомерційне мовлення не буде мати стільки грошей. З іншого боку, головне, що ми маємо отримати - довіру. Це і є сенс існування суспільного мовника.
Чим саме будете зацікавлювати глядача?
В нас немає конкурентів, ми не граємось в ці речі. В тому-то і справа: потрібно міняти мислення. Скоро ми запустимо планову програму, на яку ми дуже розраховуємо. Спробую пояснити, в чому сенс суспільного телебачення на прикладі.
У всіх областях України є старі забудови, можливо, навіть напівзруйновані. Ми збираємо інформацію про тих людей, які ними опікуються. Таких осередків людей в країні багато. Ми даємо цим людям знати, що хочемо «розкручувати» цю тему. По областям люди шукають будівлі, які потрібно поновити. Тоді місцеві осередки починають змагатися за те, щоб саме їх будівлю в цьому році відбудували. Потім в силу вступає телебачення: ми починаємо показувати щось на зразок змагань, які мають на меті об’єднати людей. Я по Харкову знаю, по Львову, по Карпатах – там такі міста є! Коли з них хтось виграє, тоді ми шукаємо гроші на відбудову.
Ви колись хотіли запустити реаліті-шоу про Національну поліцію. Що сталось з цим проектом?
Як реаліті-шоу він не вдався. У нас державна зарплатня і ми ніяк не можемо її змінити. З Національною поліцією ми намагались зробити шоу, але на донорські гроші. Вони мали піти на зарплатню тим людям, яких ми залучали в проект. Гроші були з Європи, їх було небагато, на зарплатню трохи більшу, ніж в нас є, а ставка в нас - 1700 гривень. Якщо з преміями, то виходить 2500-3000 гривень. Такі тарифи в держави для журналістів.
Ми за рахунок донорських коштів збільшили людям зарплати до 4000-5000 тисяч, але з технікою залишились проблеми. Ми розраховували на те, що поліція придбає техніку для себе, а ми за допомогою неї зробимо шоу. Нам потрібно було 2-3 камери. Вони страшенно довго з цим тягнули, ми не стали чекати і зробили «на колінах» те, що могли. Поки це тягнулося, воно вже втратило свою актуальність. Далі я побачив, що прес-служба поліції почала робити свої програми на каналі "Еспресо". Я так зрозумів, навіть, що за допомогою тієї техніки, яку вони, нібито, закупали для того, щоб нам дати на цей проект.
На вашу думку, чи готові зараз українці платити гроші за суспільне мовлення?
Дехто так, але це дуже невеличкий відсоток: приблизно 4-5 %. Це, як не дивно, якраз ті люди, які ніколи не дивляться телебачення. Але ми не готові звертатись до людей. Спочатку держава має вкластися. Ті кошти, які мають бути згідно закону, 0,2 % від державного бюджету, 1,2 млрд гривень. Це дозволить нам дати початок модернізації. За 2-3 роки ми, отримуючи такі гроші, дуже сильно змінили б картинку.
Ви допускаєте, що ви не будете менеджером тривалий час?
Звичайно, мене можуть звільнити. Так завжди буває: ви щось робите, а потім, коли ви це зробили, з’являються багато людей, які хочуть це забрати.
Хто може бути серед претендентів?
Думаю, що держава схоче повернути це до рук. Бо робота, справді, буде зроблена, а за цей час політики, які є при владі, зрозуміли, що не можна одразу взяти і віддати такого "монстра". Ціла система була в розпорядженні: 93% покриття країни. Це добрий інструмент впливу. Поки я на своїй посаді, на жаль, я нічого для них (для політиків - ред) не роблю. Тому їх ставлення відповідне. Вони нам грошей не дають. От якщо б я їх "любив", то вони давали б і гроші.
Перейдемо до теми "Євробачення". Чому досі не обране місто, в якому будуть проводити конкурс?
До міст, які виявляють бажання проводити Євробачення, у нас купа запитань. Ці питання не політичні, а суто технологічні. Стадіон "Чорноморець" в Одесі прикривати? Покажіть нам той дах і прорахуйте в цифрах, бо нам потрібно знати кількість світлових пристроїв, іншого обладнання - все це дуже важке.
Ми точно знаємо вагу, яку має витримати дах. В нас є ці цифри від EBU (Європейська мовна спілка), яка нам диктує певні стандарти. Нам потрібні фінансові гарантії від міст. Я маю на увазі те, що міста готові вкласти в наш конкурс. Завдяки децентралізації в бюджетах з’явилось більше, ніж ми очікували. Також важлива інфраструктура міст. До Дніпра основне запитання - це розміщення людей, в місті з цим проблема. Можливо, вони будуть готові до Дніпра пригнати кораблі, це було б їх своєрідною "фішкою".
Моє серце, якщо чесно, схилялось до Львова, але згодом я одразу зрозумів, що Львів програє. Я не відчув від них бажання. Львів в останні роки став трохи клерикальним, він побоюється ліберальної ідеї Євробачення, яке може привнести в місто щось, на кшталт, наприклад, наслідків ЛГБТ-маршу.
Наразі мова іде про 15 млн євро. Є припущення, що Євробачення можна провести і вдвічі дешевше.
Бюджет ще не підраховано. Ця цифра (15 млн євро - ред.), виникла не з бюджету. Це фінансова гарантія. В Європейській мовній спілці допускають, що в нашій країні може статись щось таке (а в нас може таке статись), що змінить наші плани щодо конкурсу. В такому випадку Європейська мовна спілка має перенести конкурс в іншу країну, а для цього потрібні кошти.
Вони порахували, що в такому випадку це може обійтись їм в 15 млн Євро. В Україні не рахували бюджет проведення Євробачення, бо в нас все страшенно залежить від міста та локації. Якщо раптом це буде НСК "Олімпійський" в Києві - лише там 10 млн Євро буде потрібно на покриття даху. Якщо це буде спортивний комплекс "Метеор" в Дніпрі, то це не потребуватиме величезних коштів. Як тільки ми будемо знати місто-переможця, то зможемо підрахувати бюджет. Для прикладу скажу, що під час Євробчення в Баку бюджет складав 60 млн Євро. Але я б не хотів, щоб "Євробачення" в нас виглядало розкішно. Не ті часи. Але це має бути гідно та на належному рівні.
Чому канал "СТБ" почав проводити відбір на Євробачення?
Ми це робимо разом. Я на каналі нічого не маю для того, щоб зробити це красиво. Тоді я звертаюсь до інших каналів і проводжу своєрідний "тендер". Кажу: "Хлопці! Хто розуміє наші цінності та хоче прийняти участь в цьому?". Нас не цікавить комерційна складова. Нас цікавить лише суспільна складова. З "1+1" перемовини були хороші, але завершились нічим.
Чому так сталось?
Бо в них були свої умови, вони хотіли це вбудувати в свій вже існуючий конкурс. "СТБ" краще схопили ідею, і, зрозуміло, що це не прибуток на цей рік, може, навіть, не прибуток і на наступний рік. Я доводив голові правління каналу Володимиру Бородянському, що це класна комерційна "історія". Поруч з комерцією ти піднімаєш продюсерський шар в країні, ти робиш нову музичну сферу. Скільки можна терпіти: один Михайло Попалавський та Степан Гіга. Хтось, можливо, вважає, що "СТБ" в нас "вкрали" це, та нехай кажуть що завгодно. За 2-3 роки все постане на той рівень, на якому воно має бути.
Чи можна вже говорити про те, хто буде вести конкурс?
Говорити про ведучого зарано. Але на конкурс буде залучатись величезна кількість кадрового ресурсу. НТКУ не має стільки кадрів, щоб заповнити ті напрямки роботи, які потрібно зробити за рік. Є дуже високі вимоги щодо безпеки: вона має забезпечуватись на тому рівні, як в аеропортах. Це страшенно дорого. НТКУ може "закрити" лише біля 10% своїми людьми. В Україні є добрі фахівці з певних напрямків, тому, в цілому, біля 70% ми зможемо "закрити" українськими фахівцями. Решта – будуть із Заходу. Ми точно знаємо, хто зараз працює на Олімпіаді в Ріо-де-Жанейро і забезпечує там безпеку. Коли вони закінчать там роботу - ми будемо кликати їх в Україну.
Коли буде відомо, хто стане шоу-продюсером, то він буде вирішувати, хто стане ведучим. Звісно, що на концептуальному рівні ми будемо впливати.
