У Львові паралімпійців зустріли квітами та кульками [ Редагувати ]

Після урочистої зустрічі у аеропорту Бориспіль, українські герої-паралімпійці роз'їхалися по домівках. Нагадаю, наша збірна у Ріо завоювала 117 медалей і посіла третє місце. Як вітали чемпіонів у місті Лева - дивіться в нашому сюжеті.

Головний залізничний вокзал. На пероні люди з квітами та жовто - блакитними кульками - зустрічають паралімпійців.

"Будемо зустрічати сестричку, донечку куму Наталю Морквичдуже тішимся, пишаємося і горді що маємо таку сестру".

Першими з потяга виходять золоті призери олімпіади в Ріо-де-Жанейро - Антон Дацко та Андрій Демчук. Показують медалі, здобуті за фехтування на візках. Дякують українцям за підтримку.

"Всі дуже задоволені і це звичайно нас ще більше підтримувало і ми ще досі на таких емоціях незважаючи на те шо ми вже більше доби в дорозі, але не відчувається ні втоми ні нічого", - говорить Антон Дацко, золотий призер Паралімпійських ігор - 2016.

"Емоції були напевно одні з найпотужніших в житті. Звичайно що ми будемо старатися їх повторювати, іти до того щоб повторити і звичайно що це одне з найкращих миттєвостей", - говорить Андрій Демчук, золотий призер Паралімпійських ігор - 2016.

Тепло зустрічають не лише переможців. Їй 24. Вона - чемпіонка світу, чемпіонка Європи та призерка етапу Кубка світу. Про паралімпійську золоту медаль поки що лише мріє. Але на олімпіаді в Ріо Наталя Морквич вже показала себе.

"На першій стадії на першому етапі мені не вдалось пройти далі 12 спортсменів. Самих крутих які є зі всього світу туди потрапили і недооцінювати будь якого суперника це не доречно, кожен достойний бути там", - говорить Наталія Морквич, учасниця Паралімпійських ігор-2016.

"То її перша олімпіада, львівяни беруть медалі тіки на другій - так, традиція така. Антон на першій нічо, демчук не отримав на першій нічо. Але ми надіємося всьо попереду", - говорить Світлана Колеснікова, тренер.

Усі перемоги ще попереду упевнені і рідні Наталі. Розповідають 7 років тому в автомобільній аварії дівчина втратила ногу, але духом не занепала.

"Вона зразу з ліжка стала на протез ноги. і почала ходити. вона ночами ходила, щоб навчитися ходити і вона навчилася. Ще без медалі не приїжджала. Ото перший раз. Я знаю точно що то буде. Я знаю точно свою донечку що вона візьме. 100 процентів візьме", - говорить Галина Морквич, мати Наталії Морквич.

Та й як тут зупинитися, якщо золоті призери обіцяють тренувати дівчину на рівних.

"Трохи шкода що Наталя не дотянула. Але це є знаєте така мотивація на наступні 4 роки. Наталка вона нікуди не дінеться. вона буде з нами вона буде тянутися, тому що в неї завжди є бажання поборотися з хлопцями. а якщо вона буде з нами боротися то своїх дівчат вона буде виносити. але ви їй не кажіть наступні 4 роки", - говорить Андрій Демчук, золотий призер Паралімпійських ігор - 2016.

З медалями чи без, паралімпійські спортсмени показують неабияку силу духу. І радять усім - дякувати за те, що дарує доля.

"Не сидіть вдома. Робіть щось. Насолоджуйтесь тим життям, тому що реально життя прекрасне", - говорить Наталя Морквич.