Бої в Авдіївці:бойовики застосували безпілотники для визначенння позицій ЗСУ [ Редагувати ]
Тільки з початку цієї доби проросійські найманці понад десять разів обстріляли наші позиції по всій лінії фронту. Третина з цих обстрілів припала на захисників Авдіївки. На щастя, ніхто з військових не постраждав. Але бої у передмісті тривають і зараз. Докладніше у наступному матеріалі.
Сьогоднішній ранок під Авдіївкою видався напрочуд спокійним. Володимир, користуючись затишшям, іде перевіряти дріт польового телефону, перебитий під час нічного ворожого обстрілу. На позиції він чи не найголовніша людина, без зв'язку наші опорні пункти залишаться сам на сам із ворогом.
"Це на рідкість якийсь затишшя. Навіть коли оголосили перемир'я, яке противники не дотримувалися, то тим не менше було тихіше першого другого квітня, то було як-то голосніше", - сказав Володимир, боєць 72 бригади ЗСУ.
До війни Володимир працював випусковим редактором ранкового блоку "Новин" телеканалу ІНТЕР. На фронт потрапив під час мобілізації, згодом залишився на контракт. Колишній журналіст тут став справжнім професіоналом військового зв'язку. Його витримці можна тільки позаздрити. Нічний розрив "польовки" хлопець лагодить навіть під обстрілом.
Щоправда, після відновлення зв'язку нашій групі доводиться поспіхом бігти до найближчих окопів. Ворожий кулеметник змушує буквально втискатися у землю.
На цих позиціях від кулеметного вогню бойовиків закриває високий бруствер. Але не від ворожої артилерії. Вона систематично б'є з передмістя окупованого Донецька.
Тут, на найвіддаленішому виступі фронту, українські військові про перемир'я можуть лише мріяти. Особливо, коли в небі з'являється ось такий передвісник артилерійських обстрілів. Ворожий безпілотник кружляє над сусідніми позиціями.
Ігор тут навіть в моменти тиші не знімає шолом. Каска вже двічі рятувала йому життя. На неї чоловік поміняв 2014 теплий офіс власника фірми нерухомості в Черкасах.
" Я скажу навіть більше, прошу вибачення, я навіть був головою клубу черкаських ріелторів якийсь час", - сказав Ігор, боєць 72 бригади ЗСУ.
Наше інтерв'ю з Ігорем перервав телефонний дзвінок друга, з яким до війни грав у футбол. Розмовляє недовго. Адже місце для дружньої розмови не найкраще.
Ігор пообіцяв товаришу після Перемоги обов'язково зіграти матч у рідному місті.