За добу у зоні АТО жодного ворожого обстрілу [ Редагувати ]

У Зайцевому, що під окупованою Горлівкою, бойовики обладнали вогневі позиції у місцевій школі. З передових опорних пунктів армійців - репортаж Ірини Баглай. 

"Зараз нам потрібно дуже швидко зрізати оцей кут, там за кількасот метрів знаходиться ворог, можуть побачити рух та відкрити прицільний або неприцільний вогонь".

Після крижаного дощу, що прийшов на зміну тривалим снігопадам - не те, що бігти, - йти по суцільній ковзанці - над-складно. Та бійці і в цьому вбачають позитив. Адже ворогу тепер не підібратись до позицій непомітно.

"Все промерзло - стікляшки і чутно дуже як нас оточує трава, вона позамерзала і навіть ті самі тварини які проходять чутно, як вона ломається", – рассказывает Роман, військово службовий ВСУ.

 Від найманців наших військових відділяє обледеніле поле. На горизонті видно кілька поверхів цегляної білої будівлі - це колишня Зайцівська школа. Там давно вже не чути дитячого гомону. Замість нього - брязкання ворожої зброї.

"В школі вони зараз сидять, в лікарні тоже. Це їхні там точки".

"Школа для них у ролі казарми або запасна вогнева позиція для крупнокаліберного кулемета або ж того самого СПГ", - говорить Роман, військово службовий ВСУ.

"Шкільні класи тепер - укріплення противника. На підлозі розкидана та затоптана ворожими чобітьми література. За вогневі гнізда - правлять вікна. І навіть вдень окупанти не дають про себе забути. На підході до позиції посеред дня ми чуємо стрілянину.

"Орієнтовно ПКМ стріляв пустили 2-3 короткі очереді, де наші хлопці ставили маскувальну сеть ми вийшли на наше командування обговорили наші дії і зі стрілецької зброї дали їм відповідь", розповідає Роман, військово службовий ЗСУ.

Останнім часом вогонь російські найманці відкривають з переляку, пояснюють піхотинці, або ж провокують на відповідь.

"Гра на живця один пускає очередь, а другий вже стоїть в певному місці і очікує поки появиться спостерігач і починається прицільний вогонь по спостерігачу".

Більшість офіцерів на цій ділянці передової - це дострокові випускники Академії сухопутних військ. У свої 21 вони встигли вже відбити не одну ворожу атаку. Для них головне на фронті - підтримка підрозділу. І здобути авторитет у вдвічі старших за них бійців - це найкраще визнання для командира.

"На 100 відсотків головне особовий склад потрібно, щоб весь особовий склад повернутищоб всі повернулися живі до своїх сімей", - говорить Орест,  військово службовий ВСУ.