На Хмельниччині відроджують самчиківський розпис [ Редагувати ]

На Хмельниччині взялися відновлювати самчиківський розпис. Давня техніка художнього орнаменту може зникнути, адже працюють у ній лише чотири майстри. Аби зберегти давні традиції - вони прагнуть зробити розпис об'єктом нематеріальної культурної спадщини України. Усі подробиці - у матеріалі Анастасії Старовойт.

Художньому ремеслу Віктор віддав понад 40 років. Він - один з лише чотирьох майстрів, які працюють у техніці самчиківського розпису.

"Він чим цікавий: тут зовсім інша форма письма. Це не те, що ви берете маленький листочок, сидите і бачите перед собою усю площину. Ви можете малесеньким пензликом зразу побачити і писати всю композицію загалом. Тут великий формат, кольори розбігаються і от треба ще вміти об'єднати все", - розповідає Віктор Раковський, художник.

Для тих, хто самчиківський розпис порівнює із петриківським - майстри пояснюють різницю.

"Він не схожий. По-перше, техніка виконання. В нас площинна форма. Тобто колір, колір, колір. Кладеться колір, колір, відтінки кольору накладаються, а не одним мазочком робиться градація кольорів від світлого до темного, чи від кольору до кольору", - пояснює Віктор Раковський, художник.

У п'ятдесятих роках минулого століття таким орнаментом розмальовували хати на Хмельниччині. Він має давню історію.

"Самчиківський розпис - це південно-східна Волинь. Ми - Самчики - не є Поділлям, а є південно-східна Волинь і побутував такий розпис, який згадує Олена Пчілка, коли вона бувала на Волині з Лесею і вона шукала зразки цього розпису, але вона не могла знайти", - розповідає Олександр Пажимський, старший науковий співробітник державного історико-культурного заповідника "Самчики".

Зараз розпис відроджують. У художній школі Самчиків - він внесений до обов'язкової програми. Знання тут здобувають цілими родинами.

"Мій старший брат колись теж тут вчився і я любила малювати, то і я захотіла записатися, щоб малювати. - В мене тут вчилося дві сестри і тоді я теж хотіла дуже сильно навчитися малювати", - говорять Лана і Настя.

Роботи самчиківських майстрів побували не на одній виставці, цікавляться ними й іноземці.

"Хочеться щось такого благородного, цікавого, щоб ти відвів душу. Це не означає, що вся масовість має приймати в цьому участь. Коли ми робимо виставки - буває, що і заповнюємо повністю, буває - 10, 15. Але ти їм віддаєш ту душу і показуєш, що прекрасне - навколо тебе", - говорить Михайло Юзвук, керівник студії самчиківського розпису.

Майстри впевнені - якщо самчиківський розпис визнають культурною спадщиною ЮНЕСКО - як це зробили із петриківським - це може врятувати їхнє ремесло. Однак перше, що хочуть зробити, - відродити традиції у рідному селі.

Зі скринь, картин та посуду самчиківський розпис повертається на стіни. Вже у травні арт-об'єктами цього давнього розпису стануть понад 40 будинків села Самчики.