Біля Зайцевого порушують перемир'я [ Редагувати ]

Без втрат минула доба на Сході. Російські окупанти майже три десятки разів відкривали  вогонь по позиціях українських військових. Біля Золотого, Пісків і Мар'їнки противник вів прицільний вогонь із мінометів калібру 120 та 82 міліметрів, протитанкових ракетних комплексів, гранатометів і кулеметів.

По захисниках Водяного бойовики цілили з БМП. Українські армійці змушені були відповідати на провокації - за даними розвідки, одного бойовика знищено, чотирьох поранено.

Неспокійна ситуація і в Зайцевому - на півночі від окупованої Горлівки. Там побувала наша знімальна група.

Ще на під'їзді до селища Зайцеве ворог почав гатити з протитанкового комплексу. Армійці зафіксували кілька розривів. Нам пощастило, заряди були не осколкові. Отаке тут перемир'я, кажуть солдати.

"Ну, как видите, вы сами на себе это прочувствовали, это уже не со слов, а на практике сами видите как они этого перемирия придерживаются", - говорить Павло, військовослужбовець збройних сил України.

Що день, то нові обстріли. Стрілецька зброя і міномети. Окупанти б'ють із заборонених калібрів немов за розкладом. Бійці кажуть - інколи можна годинник звіряти.

"Чаще всего ночью, но было такое, что и утром несколько дней подряд вылазили и стреляли в одно и тоже время, в пять двадцать, в пять тридцать приблизительно".

Костянтинові двадцять один. Родом з Чернігова. В армії вже три роки. На фронт пішов одразу після школи. В окопі хлопця ми застали із ручкою та зошитом. Каже, війна то не привід закинути навчання. Він заочно вчиться в педуніверситеті на факультеті початкової освіти. Домашні завдання отримує телефоном.

"Сидел и писал конспект на свою зимнюю сессию, тоесть мне его сдать надо, вот сидел писал и как раз началась стрелкотня работать вот прямо по мешкам прилетело. Ты отлаживаешь конспект и берешь автомат? Да нет я подумал ну чего отвлекаться, дальше сижу и пишу конспект", - говорить Костянтин Дерев'янко, військовослужбовець збройних сил України.

В окопах на цій позиції чимало зовсім молодих. Дмитро родом із Антрацита, що на Луганщині. Там і закінчував школу 2015. Нині це місто під окупантами. Каже, від учителів наслухався маячні про "молоді недореспубліки", але пішов воювати за Україну. Переконує, серед тамтешньої молоді багато таких, як він.

"Они ждут, я переписываюсь сейчас с ребятами, то они ждут и надеются, что мы скоро придем. Надеятся и верят в нас", - говорит Дмитро, військовослужбовець збройних сил України.

І хлопці певні, перемогу України наближатимуть саме вони. Підписали контракт до кінця особливого періоду.