На Закарпатті діти вимушені вчитися у колишніх конюшнях [ Редагувати ]

У селі Червоне на Закарпатті діти вчаться у колишніх конюшнях. У такому навчальному закладі ані їдальні, ані вбиральні, дах тече, а на стінах тріщини. Та доки півтори сотні учнів туляться в стайнях - за кілька метрів чагарниками заростає новобудова, яка мала би стати новенькою школою. Чому зупинилося будівництво - з'ясовували мої колеги.

Учні Червонівської школи майже звикли навчатися без світла. Щойно починається дощ, класи знеструмлюють - бояться замикання. У проблемних місцях розставляють відра.

"Аж два маємо. Так ставимо, і туди в нас, капає, не капає, а тече прямо в нас капає, прямо з люстри".

А в сусідньому класі нещодавно відколовся великий шмат стелі. На щастя, нікого не притиснуло.

"Потолок там падав, от приблизно квадратний метр".

"Слава Богу всі були на перерві. То зразу відремонтували", - говорить Світлана Лавринець, вчитель мистецтвознавства Червонівської ЗОШ.

Директорка школи розповідає: нинішньому приміщенню школи більш як 120 років. А колись тут були стайні.

"Приміщення чеської панської конюшні. От до цих пір іде старе приміщення, далі ця частинка добудована приблизно у 85 році".

Штукатурка обсипається, дах тече, на стінах великі тріщини. Вікна старі і взимку з них сильно дме, тож доводиться заклеювати клейонкою. А вбиральні взагалі на вулиці, там же і рукомийники. На обід дітей возить автобус - у сусіднє село за 6 кілометрів. Уроки фізкультури проводять лише на вулиці, адже спортзалу в закладі немає.

"Коли зима приходить, сніг, ми все чистимо, пісок носимо, убираємо, щоби хоч якось займатися. У всіх школах йдуть ремонти, а в нас, бачите які ремонти", - говорить Василь Ярема, учень 9 класу Червонівської ЗОШ.

У школі понад 150 учнів. Батьки возять їх сюди з кількох сусідніх сіл.

"От діти, венгерські, хочуть до нас іти вчитися, хочуть вивчати українську мову, а де? Класи такі зараз 3 на 3", - каже Василь Зеленяк, сільський голова села Червоне.

Новий заклад почали будувати 2011, але нині зведений перший поверх будівлі вже поростає чагарниками. У 2014 держава припинила фінансування. Щоб завершити роботи потрібно 52 мільйони гривень, - кажуть у сільраді. А їхній щорічний бюджет лише 200 тисяч.

"Усі ланки влади знають про цей об'єкт. Там передбачено дуже багато чинників, які мають впливати на виділення коштів. Ми це все готуємо, однак не беруться до розгляду ці об'єкти", - говорить Мар'яна Михайлишина, керівник відділу освіти молоді та спорту Ужгородської райдержадміністрації.

Цього року місцеві чиновники відкоригували проект. За новим планом, у будівлі мають розмістися - школа, садочок і сільрада. Проте чи зможуть втілити його в життя і коли саме наразі не відомо.