Знамення апокаліпсису: у Хевроні завалився мамврійський дуб [ Редагувати ]
Давнє пророцтво про кінець світу починає збуватися. Так кажуть в Ізраїлі. Причина таких чуток - старовинний дуб, який завалився. Це, начебто, погане знамення. Антон Готліб побував у місті Хеврон і перевірив, чи далеко до кінця світу.
Християнська святиня розташована просто в центрі палестинського міста Хеврон. Навколо, на подив паломникам, лунають тужливі наспіви муедзинів. Отець Ніл з помічником обговорюють, що робити - під вагою опадів старе дерево трісло і завалилося. Робітники-араби прибирають уже непотрібні опори. Робочий показує обручі, які тримали стовбур - по ним можна судити, яким потужним був цей старожил міста.
"А вот эти обручи были по всему стволу, но ствол обрушился и они тоже слетели. На данный момент, мы ведем работы по сохранению нового побега, потому что наша задача сохранить новый побег, который вырос от корня старого дуба", - говорить Отець Ніл, в.о. ключаря подвір'я Святих праотців в Хевроні.
Мамврійский дуб вважається однією з найбільших святинь православ'я, його також шанують мусульмани і юдеї. За переказами, саме тут у діброві стояв намет праотця Авраама, де йому й з'явилася свята трійця. Місце це стало популярним серед паломників в середині 19 століття і залишається таким донині. Головний об'єкт зацікавлення, зрозуміло, мамврійський дуб. Є легенда, що його загибель - одна з ознак наближення апокаліпсису.
Ознак кінця світу останнім часом щось вже з надлишком. Зі Стіни Плачу випали камені - дуже поганий знак, а ще в Мертвому морі бачили рибу, що теж відповідає одному з найгірших давніх пророцтв. Втім, і у того й у іншого є цілком реалістичні пояснення: камені пробули в стіні три тисячі років, - не дивно, що поступово тут все руйнується. А рибу в море принесло з дощами і бачили її в заглибинах, де вода якийсь час залишається прісною.
Януар живе в Хевроні з самого дня народження, йому близько сімдесяти. На цій фотографії він - шестилітній стоїть біля знаменитого дуба. Його сім'я вже кілька поколінь зустрічає тут туристів.
"Ще мій дід зустрічав тут паломників. У нас хороші відносини з християнами, а до дуба ми завжди ставилися, як до годувальника. Ще до того, як тут оселилися ченці, ми за ним доглядали. Я ось продаю шматочки кори - їх християни шанують їх, як священні", - розповідає Януар Заблах, мешканець Хеврону.
Ймовірно, все сталося через чашу, побудовану навколо дуба. Вона заважала йому нормально рости. А може і надмірне завзяття паломників, які намагалися відривати від дуба шматки кори на згадку. Але десь на початку двохтисячних у дерева з'явився свіжий паросток, ось він - зовсім ще молодий. То ж одна з найбільших християнських святинь не загинула, вона продовжує жити. А значить і апокаліпсис поки відкладається.