В Україні шанували пам'ять Героїв Небесної сотні [ Редагувати ]

Пам'ятні дати збіглися. Сьогодні по всій країні паралельно пройшли жалобні акції. Люди шанували пам'ять Героїв Небесної сотні та загиблих у результаті Дебальцевської операції.

У Чернівцях вшановувати Героїв Небесної сотні будуть три дні. Учні шкіл та гімназій вирізають паперових ангеликів - на згадку про загиблих під час Революції гідності. А вже після уроків, школярі разом з волонтерами та студентами на Центральному кладовищі - саме тут поховані двоє Героїв Небесної сотні - Василь Аксенин та Олександр Щербанюк. Паперових янголів поклали на могили.

"Я хочу подякувати цим дітям. Я знаю, якщо вони сюди прийшли - в їхніх сердечках є та любов до України, повага до своїх героїв", - наголосила Тетяна Аксенина, вдова героя Небесної сотні.

Загиблих на Майдані хвилиною мовчання пом'янули на найбільшому в Україні меморіалі Героїв Небесної сотні у Львові. Школярі та небайдужі на знак пам'яті розвісили тут сотні паперових ангелів.

А в Запоріжжі згадують Дебальцевську операцію. Люди зібралися на Алеї захисників України. В'ячеслав - один із тих, хто брав безпосередню участь у тих подіях. Солдат-гранатометник 79 десантно-штурмової бригади дістав біля Дебальцевого своє друге поранення. Каже, сили були нерівні.

"Зокрема, тільки на наші два БТРи це моєї другої роти, те що од нас там залишилось тоді, вийшли 5 танків, це п'ята танкова бригада була. Забайкальська. То зрозуміло, що їх було м'яко кажучи, більше, ані ж нас", - розповідає В'ячеслав Зайцев, ветеран АТО.

За місяць запеклих боїв на Дебальцевському плацдармі полягло 179 українських захисників:

"Дебальцево показало, шо українці готові воювати. Українці готові битися, відстоювати найцінніше, що у нас є - наше майбутнє, нашу Україну".

Події побіля Дебальцевого згадували й в Ужгороді. Військові Закарпаття з квітами пройшли пам'ятною ходою центральними вулицями міста. Бійців з позивними "Одеса" та "Пентагон" познайомила війна. Пліч-о-пліч майже три тижні тримали оборону в місті.

"Виходять "саушки" з їх сторони, виходять танчики і по нас б'ють - оце було страшно. І лінія стоїть, Ти тупо сидиш з автоматом, а по тобі танк лупить. А твій танк нічого не може зробити, тому що від не може навіть розвернутися, бо люди на ньому сидять, і по нас тупо б'ють як в тирі", - пригадує Віталій Цимболинець та Андрій Павлишинець, учасники бойових дій.

Наші втрати у тих боях обчислювалися сотнями. Найбільше їх було серед військових 128 окремої гірничо-штурмової бригади. На їхні могили сьогодні поклали квіти. Люди чекають на перемогу. І вкотре нагадують: герої не вмирають.