Платні дороги в Україні: скільки коштуватиме поїздка з вітерцем? [ Редагувати ]

Українські дороги утримують першість найгірших у Європі. Держава, звісно, може витрачати на їх оновлення ще сотні і сотні мільярдів гривень. А як щодо приватних інвесторів? В Україні знову заговорили про те, щоб віддати автошляхи в концесію.

Тож, чи доведеться українцям платити ще й за дороги? Та скільки це коштуватиме?

Віддам державну дорогу - у приватні руки...

Павло Кушнірук, експерт Офісу підтримки реформ при "Укравтодорі":

Ця бізнес-модель повинна працювати з метою отримання прибутку.

Та чи можливо його отримати з українських доріг?

В'ячеслав, водій:

Так немає в Україні доріг. Яма на ямі.

Чи "залатає" їх концесія? І що це взагалі таке?

Павло Кушнірук, експерт Офісу підтримки реформ при "Укравтодорі":

Історія концесійних доріг в Україні тягнеться майже з моменту її незалежності.

Олександр Красноштан, експерт транспортної галузі:

Ліпити концесію просто тому що це гарне слово, або це слово подобається комусь з керівництва держави, ну я не бачу сенсу такого.

Що означає "концесія"? Чи стануть дороги платними? І головне - у якому стані автошляхи, які хочуть віддати інвесторам? Вирушаю на Харківську трасу.

А я розкажу, як все влаштовано в Америці. Зможемо порівняти. І для цього поїду на хайвей до Нью-Йорка.

За планами уряду, у концесію (тобто у приватне управління) хочуть віддати шість доріг по всій країні. А це - понад півтори тисячі кілометрів шляху.

Олександр Кубраков, директор "Укравтодору":

Це траса М-03, М-06. Це міжнародні траси з найбільшим трафіком. Одна з'єднує місто Київ з кордоном Євросоюзом - "Київ-Чоп". Інша траса - це "Київ-Харків-Довжанський", - це траса, яка з'єднує Київ зі Сходом.

110 кілометр автомобільного шляху міжнародного значення М-03 - або просто, Харківської траси. Це одна з найбільш завантажених та знаменитих доріг України. Її першою повністю відремонтували ще до "Євро-2012".

Туди - Бориспіль; там - Полтава. І саме цю частину дороги, довжиною 300 кілометрів планують віддати в концесію. За стан дороги та її розвиток відповідатиме приватний інвестор. Планується, що він зароблятиме на розміщенні АЗС- їх тут уже з пів сотні, а ще - кафе та готелів.

Зараз трасою опікується держава. Вже на п'ятдесятому кілометрі бачимо робітників - вони стрижуть траву обабіч, а одразу за ними - нове тонке покриття зі свіжою розміткою. Це своєрідний "чохол" для дороги. Його змінюють щопівроку. Аби подовжити термін експлуатації.

А це - вразливе місце будь-яких шляхів - деформаційні шви на мостах. Через постійні вібрації, їх треба міняти.

Руслан, дорожник:

Просто вони вже своє відходили. А як фури їздять, зимою їздять, то вони вже… прийдеться всього моста міняти, якщо не поміняти шви.

Руслан з напарником працює тут від початку тижня. Загалом на переправі через річку Супій треба замінити всі шви. І часу на це треба...

Недільки дві-три.

Та якщо дорогу таки віддадуть у концесію - за її стан, освітлення і знаки, загалом за усе відповідатиме приватний інвестор. І якщо головні артерії, що йдуть із Києва на Схід та Захід, уже майже готові...

Олександр Красноштан, експерт транспортної галузі:

Вони проїздні. Там є невеликі ділянки, їх треба закінчити і в обхід Рівного.

То є ділянки, в які треба "закатати" мільйони гривень.

Олександр Кубраков, директор "Укравтодору":

Йде мова про те, щоб розширити ці дороги. Бо там є ділянки там більшість таких, де потрібно по-суті нове будівництво. Там будується нова дорога поряд.

Саме цю ділянку і мав на увазі очільник "Автодору". Миколаївська область, траса М-14 - її теж готують до концесії. За планом тут треба і реконструкцію провести, і капремонт, а ще - збудувати об'їзд. Загалом, цілий "букет" проблем.

Ігор, водій із Генічеська:

Если говорить о том, чтобы отдать е в концессию, я не против. Но опять же… Деньги будут сбивать, а польза от этого я не знаю какая будет. Если бы деньги пошли на ремонт дороги, сделали бы ее как европейскую, то на здоровье, - пускай берут в концессию.

Щоб повністю довести до ладу майбутні "приватні" дороги, потрібно майже півтора мільярда євро. Їх і мають виділити майбутні власники. А держава з ними поступово розрахується - за 10-15 років.

Павло Кушнірук, експерт Офісу підтримки реформ при "Укравтодорі":

Це не класична концесія, коли ми будемо щось будувати. Це буде плата за експлуатаційну готовність. Вартість цього об'єкта для консеціонера буде меншою.

Бо будувати нове - не потрібно. А значить і платити за проїзд теж. Адже більшість платних доріг в Європі, чи США були побудовані інвесторами "з нуля".

У Штатах більше як 8 тисяч кілометрів платних шляхів, яким обов'язково є альтернатива: об'їзні, безкоштовні. А останнім часом навіть платні смуги запроваджують. Коли по тій самій трасі можна проїхати і за так, але у заторі; і вільно з вітерцем - але за гроші. Проїзд в середньому коштує 13 центрів за милю - тобто мій шлях з Вашингтона до Нью-Йорка (а це відстань майже як між Києвом і Одесою) обійдеться щонайменше у 40 доларів. Але є і виняток - місця, де треба за проїзд платити окремо.

На моєму шляху буде чимало мостів і тунелів. І більшість з них споруджували у першій половині минулого століття - коли цю трасу тільки будували. Грошей у держави тоді не було і бізнесу запропонували зробити найбільш складні ділянки власним коштом.

Після чого вони (саме ці окремі мости чи "шматки" магістралі) стануть платними; все, що віддають водії, 20-30, а то і 40 років отримуватиме інвестор. А потім вже його діти чи навіть онуки отримають від держави лише якійсь відсоток від зборів, але тоді мільйонні інвестиції давно перетворяться на мільярди.

Проїхати мостом і досі коштує 3-4 долари. Важливі і найбільш завантажені тунелі (зокрема, які ведуть на Мангеттен) - 13-16 доларів з машини. Гроші тут крутяться шалені. За офіційною статистикою, з доріг у Штатах щороку збирають… до 15 мільярдів доларів! І здебільшого, вони - цільові. Їх можна витратити лише на підтримання, розвиток і реконструкцію доріг.

Ну і щодо концесії, то у Сполучених Штатах теж це існує. Конкретний приклад, щоб можна було з Україною порівняти: кілька років тому консорціум компаній отримав у концесію 260 кілометрів дороги на 75 років. Так от, державі за це заплатили (тільки вдумайтеся) - понад 3,8 мільярдів (3 мільярди 800 мільйонів) Тобто практично 4 мільярди доларів!

Для України платні дороги - навіть не перспектива, а просто паралельна реальність. Бо статки в людей не такі великі.

Павло Кушнірук, експерт Офісу підтримки реформ при "Укравтодорі":

Обов'язково повинна бути безкоштовна альтернатива. Тобто, водій може взяти обрати або безкоштовний проїзд, або отримати певні преференції.

Ігор, водій далеких рейсів:

Ходова страждає. Амортизатори, всі ходові - гальма, в тому числі направляючі.

Ми на столичній стоянці для фур - тут водії зупиняються, щоб перепочити та полагодити машину. Цікаво, чи готові далекобійники платити за дороги?

В'ячеслав, водій далеких рейсів:

Треба дороги спочатку зробити. Зараз немає за що платити.

А вже потім вивчати європейські дорожні цінники:

В'ячеслав, водій далеких рейсів:

В разных странах - разные расценки. В Германии примерно около 80 центов за километр - это на грузовые автомобили.

Торік Україна посіла 114 місце у світі за якістю доріг. Ми - між Киргізією та Ефіопією. Чи поліпшить концесія цю позицію? Питання наразі риторичне.