Ветеранів Другої Світової привітали зі святом Перемоги над нацизмом [ Редагувати ]

Велика підготовка. За тиждень українці відзначатимуть 76-ту річницю перемоги над нацизмом у Другій світовій війні. Корективи у святкування вже другий рік вносить пандемія. Та до події готуються вже зараз. А особливо ті, хто здобував перемогу.

Наші кореспонденти поспілкувалися із ветераном Іваном Ніконенком, якому 96 років. Як він живе?

Одевать приходится на День Победы и на день освобождения города Днепропетровска.

А ще Іван Ніконенко одягає свій святковий піджак для інтерв'ю "Подробицям". Тишу перебиває дзвін медалей. На ньому - всі нагороди, їх ветеран може визначити на дотик. Бережно перебирає ордени.

Іван Ніконенко, ветеран Другої Світової війни:

Орден красная звезда назівавется. Єтим орденом награждаются военослужащие колторіе проявили себя в боях. Меня его наградили, за то что, я снайпер, мня наградили за то что я уничтожил 15 нимецких солдат, зоті, пулеметніе точки и так дале.

Бойовий шлях для Сергія Ніконенка розпочався 1942-го. Сам ветеран з Азербайджану. Закінчив лише 7 класів і пішов до снайперської школи, а звідти вже на фронт.

Іван Ніконенко, ветеран Другої Світової війни:

В Луганской области, Воршиловградская она ртаньше нащівалась, начались бои и я уже там воевал уже снайпером. Знал где слапбіе места, где ошибалисть, даже в траншеях. Достаточно біло поднять голову вот так. Голову видно и все я делаю вістрел.

У 43-му Іван Ніконенко отримав тяжке поранення ніг, та фронт чоловік не покинув. У складі 39-ої гвардійської дивізії пішов звільняти Кривий Ріг. За місто криваві бої точилися 4 місяці.

Іван Ніконенко, ветеран Другої Світової війни:

Мі отступали, мі наступали, там очень тяжеліе бои біли. На подступах кривого Рога. Считайте освободжили Кривой Рог только в феврале 44. Ми то приближались к Кривому Рогу то удалялись опять кілометртов на 30.

У цих боях Іван Сергійович зазнав серйозного поранення в груди. Шпиталь, потім знову фронт. Кожен день на полі бою ветеран пам'ятає чи не похвилинно. А коли згадує День Перемоги, на очах - сльози.

Іван Ніконенко, ветеран Другої Світової війни:

Слішим стрельба началась, думали, что немці прорвали оборону, а аказівается победа. Стреляли со всех видов оружия. Я єто расказівчаю со слзами на глазах. До сих пор не могу забіть.

Уже в мирний час Іван Сергійович викладав у школах основи військової підготовки. За кілька днів ветеран відзначатиме 96 рік народження. Та найбільше чекає на 9 травня - День Перемоги. Хоча і зізнається: ті, хто здобув перемогу в Другій світовій - зараз нікому не потрібні.

Іван Ніконенко, ветеран Другої Світової війни:

Я смотрю как живут ветераны в той же Росии, как там живут, как живут ветераны Поляки, рядышком с нами, как ждивут ветераны других государств, той же поверженнной Германиии. Самые бедные ветераны это наши. Все, я больше ничего не могу сказать.