Конституції України - 25 років: як депутати приймали основний закон? [ Редагувати ]

Їй 25. Але від першої хвилини народження - вона символ незалежності нашої держави. Конституція. Довгих шість років дискусій, інтриг, суперечок. І безперервне голосування під куполом, яке тривало майже добу. Та конституційна ніч - увійшла в історію. Чим вона запам'яталася? І скільки років найпершій українській конституції? Про все це - Анна Каменєва. 

Яка вона, перша українська конституція? Перша навіть у Європі?

В тексті конституції дійсно вживається саме слово Україна.

Як народжувалася Конституція незалежної України?

Практично цілу добу без перерви працювали

Та хто і скільки разів намагався змінити Основний закон?

В нас конституція стає дуже часто заручником саме політичної боротьби.

Першій конституції України - ні не 25, а 311 років. І називається цей документ "Договори і Постановлення прав та Вольностей Війська Запорізького". 1710 рік. Пилип Орлик, гетьман у вигнанні, підписує з козацьким старшиною і козаками ось цей договір. Який пізніше історики назвуть Конституцією.

Адже в ній не лише про незалежність країни з чітко визначеними кордонами. Тут і про поділ влади - на три гілки, і про боротьбу з корупцією, і про гарантії для незахищених верств населення. Усього 16 статей. Договір був затверджений королем Швеції як протектором України. 

Олександр Алфьоров, кандидат історичних наук, науковий співробітник Інституту історії України:

Ні це був не теоретичний документ, він був практичний. Гетьман був Орлик, зайшов з військами українськими на Правобережну Україну, де він відновлював владу. А зайшов він як гетьман, і відповідно зайшов він згідно права які давала йому конституція.

Оригіналів документа кілька. Латиною - його зараз уперше експонують в Україні в Софії Київській, а в листопаді повернуть у Швецію. І кілька варіантів староукраїнською мовою. Але їх до 2008 - в очі ніхто не бачив. Тоді ж історику Олександру Алфьорову вдалося знайти один із оригіналів у російському держархіві.

Олександр Алфьоров, кандидат історичних наук, науковий співробітник Інституту історії України:

Ти відкриваєш цю конституцію і бачиш перед собою той скарб нації, який проклинали, який казали, що не існує, який казали, що загублений, дурницю українці вигадали і тому подібне. Ось він лежав переді мною.

Трьохсотрічний оригінал на полицях російського держархіву залишається і донині.

Були в нашій історії й інші конституції, вже ухвалені в 20-тому столітті: Основні закони УНР, ЗУНР, Карпатської України. Та більшість часу українці жили за радянськими конституціями.

1990 рік. 16 липня. У цій залі ухвалюється декларація про державний суверенітет. І з цього моменту починається робота над конституцією незалежної України.

15 варіантів - за 6 років. Ухвалити бодай один із них не вдається. Два президенти України змушені присягати на радянській конституції. 1995 було підписано конституційний договір. І в березні 96 парламент провалює варіант, підготовлений адміністрацією президента. Не без перешкод, знову створюють конституційну комісію. Але тодішній глава держави Леонід Кучма йде ва-банк.

Олександр Мороз, голова Верховної Ради (1994-1998, 2006-2007):

В нас уже більше 40 статей ухвалено в 300 і більше голосів. Ми за два тижні приймемо конституцію. А по телевізору крутять - указ президента про те що у вересні так би мовити буде винесений на референдум проект конституції той, що відкинув парламент в березні 96 року.

Степан Хмара народний депутат І, ІІ, ІV скликань:

Там, наприклад, президент майбутній більше повноважень передбачалось, тобто і в різних статтях така була тенденція, що буде більш авторитарна держава, чого ми дуже боялися. Якби Кучма був виніс свій проект на обговорення, ви знаєте, на референдумі, люди про все проголосують, бо ну хто там розуміється в тих тонкощах.

Тож нардепи поспішають.

До другого читання депутати внесли в проект майже шість тисяч поправок. Це не парламентський рекорд, але для тих часів - це дійсно багато.

Найбільш дискусійні - мова, державна символіка, статус Криму і приватна власність. Для пошуку компромісу 27 червня нардепи створюють чотири робочі групи і вирішують працювати без перерви аж до ухвалення Основного закону.

Степан Хмара входить до "Мовної групи".

Степан Хмара:

Більшість хотіла за під будь-яким приводом ввести у конституцію двомовність. Я тричі вставав і кажу - так я зараз іду в зал і даю гарантію, що як мінімум мене 70 депутатів підтримає і ми зірвемо ухвалення конституції, тому що така конституція з двомовністю не потрібна.

Лише надвечір, близько шостої, депутати починають розгляд в залі. І працюють усю ніч. Статтю про мову голосують 17 разів, про символіку - 27. Палкі дискусії під куполом.

Мені наприклад обірвали рукав від піджака. Тиснява така і в цьому всьому постраждав піджак.

Голосування просувалося важко. То депутати десь зникають із зали, то голоси не набираються за вже узгоджені статті. Спікер запідозрює в цьому тодішнього віцепрем'єра.

Олександр Мороз голова Верховної Ради (1994-1998, 2006-2007):

Він сидить в передньому ряду і показує - голосувать чи не голосувать. А в нього телефон урядового зв'язку там стоїть і з адміністрації президента йому кажуть - не голосувать. Я попросив Олександра Миколайовича - зробіть так, щоб поламався телефон. Я не знаю як він це робив, але телефон перестав працювати.

І так до ранку депутати голосують за кожну статтю. Поки о 9.20 на табло не з'являються омріяні.

Є конституція!

І хоч у світі нашу конституцію тоді назвуть однією з найдемократичніших, змінити її прагнув кожен президент. За 25 років - це вдалося зробити 8 разів.

Уперше переписати Конституцію вдається у 2004. Тоді Україна стає парламентсько-президентською республікою. Більше повноважень тепер у Верховної Ради, у Глави держави - менше. Та ці зміни 2010 скасовує Конституційний суд. І Віктор Янукович повертає собі ширші права. Та вже через чотири роки після його втечі  і перемоги революції Гідності нардепи відновлюють варіант Конституції 2004 року. Після цього основний закон змінюють ще декілька разів переписують розділ "правосуддя", додають курс України в ЄС та НАТО і скасовують депутатську недоторканність.

Руслан Сидорович, член Конституційної комісії (2015-1019):

Конституцію слід змінювати виключно у крайньому випадку, коли іншого способу, аніж покращити суспільно- політичний лад в Україні немає. В нас конституцію пробують змінювати для того, щоб покращити свої позиції та чи інша чинна влада.

Та скільки б Конституцію не змінювали, головне - її дотримуватися. Усім - без винятку.