Все більше людей обирають альтернативне життя у віртуалі [ Редагувати ]

Альтернативне життя у віртуалі. Для когось - це можливість втекти від реальності. Для когось - спосіб заробітку. А для когось - нова політична технологія!

Соцмережі вже давно перестали бути суто розважальним майданчиком. Це - територія молоді, і зайти в неї для політиків означає перемогу на виборах. А для підприємливих українців - це справжній клондайк.

Тож як перетворити лайки на гроші? Скільки заробляють українські блогери? І чому навіть в українських ВИШах вирішили навчати премудростям ТікТоку. Про все це розкаже Яна Танчак. А ще разом із найспівочішим ректором країни - Михайлом Поплавським, в якого, до речі, мільйони підписників - і сама стала зіркою ТікТоку.

Вони - популярні.

У меня 2.7 миллиона в ТикТоке.

...та багаті.

Пост - тысяча-тысяча двести долларов.

Колись - люди звичайних професій, а нині блогери.

До блогерства я работала преподавателем музыки.

Як стати віртуальною зіркою? І перетворити вподобайки на долари?

Саша Чистова - одна з найвпливовіших блогерок в Україні. Кілька років тому в Каннах навіть отримала міжнародну блогерську премію. За життям дівчини стежать мільйон сімсот тисяч людей - в Інстаграмі.

Саша Чистова, блогерка:

Я просто живу красиво, снимаю это все. За мной следят люди, и, впринципе, так это работает.

Саші - 23, і хоча сама вона зі Львова, живе красиво переважно в подорожах. Принаймні в Інсті - здебільшого фото та відео з мандрів. А ще - зустрічі з друзями. Світлини в білизні. Словом, дівчина вже виставляє на загал.

Саша Чистова, блогерка:

Как у любого человека бывает плохое настроение и хорошее, есть моменты, когда мне хочется меньше снимать или бывают моменты, когда даже очень сильно плохо. Но вместо того, чтобы закрыться от аудитории, я будто бы хочу помочь им - вот так у меня это проявляется.

Таких як Саша називають інфлюенсерами, якщо простіше - лідерами думок. Їхнім коментарям нині люди довіряють більше, ніж традиційній рекламі.

Віра Сливінська, представниця інфлюенсер-маркетингової компанії:

Коли людина має дуже багато підписників, вона вже стає фактично як медіа, як мас медіа для своїх шанувальників і дуже часто кількість людей, які дивляться контент цього інфлюенсера перевищують кількість накладу якоїсь газети або видання. І звичайно, до такої людини звертаються рекламодавці, які пропонують гроші.

Але ж чи справді соцмережі - про реальне життя?

Саша Чистова, блогерка:

Это не про реальную жизнь, просто здесь все зависит от твоего восприятия. Если человек смотрит одно видео и думает, что другой человек, который это снимал так живет каждый день, то это уже проблема.

А проблема в тому, що віртуальний світ - це все ж вигадка. А от реальність - не підмонтуєш і не відфільтруєш.

Яна Танчак, кореспондентка:

Дослідження самого Інстаграму, які потрапили до журналістів, свідчать: соцмережа збільшує тривожність у підлітків. Усе через так звані фільтри.

Буквально секунда і я маю вигляд кінозірки з глянцю - з ідеальною шкірою та макіяжем.

Без пластичного хірурга можна миттєво змінити свою зовнішність - і бути ідеальною.

Фільтри, маски, фотошоп - і реальність зникає. Усе - заради вподобайок та підписників.

Вот, допустим, грудь - чуть-чуть по форме сделать, при этом надо аккуратно, чтобы стены не шли за грудью.

Ден - професійний фотограф. До нього часто звертаються користувачі інстаграму з проханням зробити світлини для своїх сторінок.

Ден Царський, фотограф:

То, что вы видите в Инстаграме - это далеко не то, что есть в жизни. В основном просят там где-то грудь поднять, где-то живот втянуть. Вы сейчас не увидите ни одного навороченного блогера без профессионального контента.

Бути не тим, ким є, а тим - ким хочеш бути. У соцмережах здебільшого шукають визнання, особливо підлітки, - розповідає психологиня Марина Дворник. І ладні буквально на все заради "лайків".

Марина Дворник, психологиня:

Інстаграм є доволі нарцисичною соцмережею. Там вихваляються своїми кращими сторонами й тому ніби приховується оцей момент реальності, реального життя, що є якісь там складності.  Тому основне питання - як не втрапити в цю пастку нарцисичних порівнянь і підміни потреби, за якою йде користувач?

Віра Сливінська, представниця інфлюенсер-маркетингової компанії:

В нас зростає ціле покоління людей, які сто відсотково споживають контент і картинку реальності в соціальних мережах. І дійсно їхнє сприйняття реальності світу формується з тих штучних, часто штучних образів, які бачать в інстаграмі.

Пройдемте, я вам покажу, как живут настоящие блогеры.

Знайомтеся, це - жителі ТікТок хаусу - Нікіта, Ліля, Юля та Катя. Їхні відео набирають мільйони переглядів. Але до цього кожен із них ішов роками.

Лілія, блогер:

Снимать я начала еще три с половиной года назад, еще когла ТикТок был мьюзикали просто, потому что мне нравились вот эти все ля-ля-ля переходики, я начала снимать. Потом попробовала камеди - они начали заходить.

Заради підписників і вподобайок - блогери залишили свої професії. І про це не шкодують.

Нікіта, блогер:

Я захотел стать блогером, стал блогером, захотел бы на завод пойти, пошел бы на завод. Я работатал на хорошей специальности, потом ушел. Просто потмоу, что захотел стать блогером. И с тысячи подписчиков просто начал каждый день снимать и потом просто набрал свою аудиторию.

Найскладніше - цю аудиторію втримати й наростити. Бо для цього підписників щоразу треба дивувати.

Юлія, блогерка:

Очень тяжело взаимодествоавь с публикой. Это забирает силы. Это кажется легко - на самом деле это очень тяжело. Нужно быть уникальным, самим собой и к тебе люди потянуться.

І це - найскладніше. Бо як втримати баланс між справжністю та відфільтрованою грою? Для цього є - свої прийоми, навички. Зрештою, як у будь-якій професії. Ось такі ТікТок хауси доволі популярні в Сполучених Штатах та сусідній Росії. В Україні їх поки що лише кілька.

Кирило Кудрявцев, продюсер:

На первом этапе мы выбирали, чтобы все блогеры были абсолютно разные по аудитори, друг от друга и по контенту. И они начинают уже в самом хаусе коллаборироваться, перегонять друг другу аудиторию. В этом и есть эта фишка домов.

Якщо хтось не дотягує в акторській майстерності, вокалі, танцях - навчать. Така собі фабрика зірок для інтернету:

Кирило Кудрявцев, продюсер:

В Украине ТикТок воспринимается как юмористический контент. В среднем человек в Украине сидит в ТикТоке 37 минут. Мы с ребятами в доме создаем какие-то позитивные ролики, чтобы люди, заходя в социальную сеть, они отдыхали, расслаблялись и поднимали себе настроение.

Тіктокери кажуть: якщо працювати над відео довго, воно навряд чи збере мільйони лайків. Краще виходить - коли імпровізують. Зрештою, це і є той необхідний елемент "справжності". Для роботи потрібні - телефон, штатив і... натхнення.

Навчають і мене.

Включаем звук и включаем таймер, можно порепитировать в этот момент. Надо сделать такое движение вправо и влево и все.

Ставка - на відео, а не на текст. І - на короткий формат. Аби все було чітко й зрозуміло. Мова, яка зрозуміла молоді. На такий формат роблять ставку й політики. Зрештою, вона спрацювала 2019 року. Коли Зе-команда змогла залучити електорально пасивну молоду аудиторію.

Те, що за віртуальними соцмережами - реальне майбутнє, розуміють усі. В Україні - повно курсів блогерства, а ще - тепер можна стати навіть дипломованим Тіктокером! У Національному університеті культури відкрили факультет ТікТоку. Найвідоміший ректор Михайло Поплавський - зустрічає нас у яскравому рожевому костюмі та окулярах - щойно вийшов із заняття з ТікТоку.

Михайло Поплавський, ректор Київського університету культури, народний артист України:

Підтягуються і дяді можновладці, вже підтягуються і бабушки, й дідусі, й вже старше покоління в ТікТоці, тому що воно дуже швидке, миттєво 15-20 секунд, люди не хочуть дивитися, наприклад багатосерійні фільми. Це вже тільки старше покоління. А молодь вона сьогодні хоче перше - емоції, цікаво, хороша ідея і щоб їх заряджало і рухало їх вперед.

Трендове відео для ТікТоку Поплавський ексклюзивно знімає і з "Подробицями тижня".