На Рівненщині зруйнувався міст, який ніхто не може відремонтувати: на паперах його не існує [ Редагувати ]

Зруйнований, та ще й ..нічийний. Це про міст на Рівненщині. Ба більше, він вже не стоїть, а лежить, у буквальному сенсі, і відремонтувати його ніхто не може. Бо на паперах його просто не існує.

А споруда, між тим - єдина дорога, якою селяни можуть дістатись до громадського транспорту. Що людям робити? Питала у чиновників наша Сніжана Сидорук.

Це міст через річку Стир між селами Млинок і Великі Телковичі. Дерев'яна переправа перед новим роком просіла й нагадує американську гірку. Частина її лежить просто на кризі.

Сергій Мельник, житель села Млинок:

Вода подмила шпали, да й він на бік зразу став, а потім і ета сторона звалилася. Великий онде рух. Із Телкович їдуть сюда на Борову на базар і ми туда їздим до автобуса.

Сергій Мельник іде аварійним мостом на маршрутку у Великі Телковичі. Навпрошки туди чотири кілометри. У його рідне село Млинок громадський транспорт уже давно не їздить, бо немає дороги. Місцеві - у розпачі. Кажуть, це було єдине сполучення з цивілізацією. По той бік річки в багатьох із них лишився сімейний лікар.

Галина Подерня, жителька села Млинок:

Я от сьогодні просила - мені треба до лікаря, я не можу доїхати. Я не знаю, куда мені їхати. Нема ні дороги, нема нічого абсолютно, відрізані від цивілізації.

Об'їхати зруйновану переправу можна через сусідні села, - кажуть селяни, але це гак на десятки кілометрів суцільним бездоріжжям.

Іван Касянчик, житель села Млинок:

Ми сюда і в магазини як шось таке сюда, і по дрова сюда ми їдем, і в Володимирець, то вісімдесят кілометрів. А тут - 33 кілометри. Міст прямо в нас така життєва необхідність.

Зараз міст перекритий. Щоб не сталося біди, його обгородили та забили дерев'яними палями. Машинам рух заборонили.

А ще донедавна, - розповідають місцеві, - транспорту тут було стільки, що й не розминутися. Міст з'єднує дві громади - Зарічненську та Володимирецьку.

Іван Калюта, депутат Рівненської обласної ради, житель села Млинок:

Сто тисяч населення користується даним мостом. Сорок кілометрів до Зарічного, сорок кілометрів до Вараша. Це єдина серединка, яка з'єднала таку велику кількість населення.

Цю переправу звели коштом тутешнього мецената ще сім років тому. Та мосту не вказує жоден навігатор.

Богдан Квачук, голова Зарічненської селищної територіальної громади:

Він ніде на балансі не стоїть. Був побудований в зв'язку з навчаннями військових. Яким чином ми будемо його відремонтовувати, поки що невідомо. Якщо потрібно буде, і своїм коштами будем відремонтувати цей міст.

Нині місцеві чиновники мізкують, як привести споруду до ладу. Шукають кошти та ведуть перемови з військовими, щоб ті переправу полагодили. Та в будь-якому разі мосту потрібен власник.

Іван Калюта, депутат Рівненської обласної ради, житель села Млинок:

Щоб цей міст перейшов все ж таки на баланс держави - на УКБ, наприклад. Для чого? Перше, що коли б він перейшов - вже опікувалася держава. Плюс цей маршрут став би офіційним. Бо ж і маршрутка на сьогодні не ходить.

Поки ж дерев'яна конструкція дедалі просідає. І люди бояться, що переправа взагалі обвалиться.