Хоробрі та незламні: лікарка з Чернівців волонтерить та рятує людські життя [ Редагувати ]
Завжди там, де вона потрібна, чи то цілодобове чергування біля ковідного важкохворого, чи порятунок пораненого на передовій, чи на деокупованій території приводити до тями літню бабусю. Хоробра лікарка-інфекціоністка з Чернівців Ольга Кобевко з перших днів війни працює на всіх фронтах.
Наша кореспондентка Ольга Лучек якраз упіймала її під час відправлення чергової допомоги бійцям на схід.
-Це зараз я після роботи, була зранку на обході, була в реанімації. Потом сюда, потом буває, що ми так цілий день короче.
Ольга Кобевко 8 років поспіль волонтерить. Доброчинство поєднує зі своєю нелегкою роботою. Вона - лікар-інфекціоніст і врятувала не одне життя хворих з ковідом. Не припиняє праці ні на день. Хлопці на передовій її добре знають, ось черговий список потрібного.
Ольга Кобевко, лікарка-інфекціоністка, волонтерка:
Невеличка посилка буде адресна. Бо вони просили каву і там суто замовлення по ліках, буде невеличкий список, бо ми їх перед цим запакували добре.
А нещодавно Ольга взяла відпустку за власний рахунок і поїхала допомагати людям в деокупованих Бучі, Бородянці, Дмитрівці, Іванкові.
Ольга Кобевко, лікарка-інфекціоністка, волонтерка:
Я і водій - поїхали і працювали як швидка. Я інфекціоніст, але працювала як лікар швидкої. Були люди з пораненнями, які просто вдома змушені були находитися протягом місяця. Там, наприклад, звернулася жінка з задухою, провели їй дослідження на ковід, виявили ковід, пневмонію. Їдеш по дорозі, люди зупиняють, питаються що є з ліків, на той час там не було поставок.
Допомогти намагалися кожному. Часом медичну, а часом і просто моральну підтримку надавали. Ольга розповідає, що за 8 років війни пережити довелося багато. Весь цей час поки вона їздить на передову, вдома її чекає син. Були випадки, коли вона думала, що вже їх не побачить.
Ольга Кобевко, лікарка-інфекціоністка, волонтерка:
Ми не знаємо, чи ми вранці будемо ще живі. І мені прийшлося писати так завуальовано, але правильні настанови надати, щоб якщо щось станеться, щоб він не жалкував за той час, що я з ним не провела і що як йому далі жити.
Ніколи не зможе забути Оля й те, як везла допомогу своєму найкращому другові на фронт, а коли приїхала - його вже не стало.
Ольга Кобевко, лікарка-інфекціоністка, волонтерка:
Важко було Вадіка везти сюди добу. Покійного. Загиблого друга, до якого я їхала живого і по дорозі узнала, що він загинув.
Ольга завжди там, де її допомога дуже потрібна. Лікарка впевнена, Україна переможе, і стане набагато сильнішою.
Ольга Кобевко, лікарка-інфекціоністка, волонтерка:
30 років незалежності ми мали, але не цінили. І путін нас навчив найкращому, об'єднаному і най такому щирому: відкритої цеї любові до своєї країни, до своєї землі, до своєї мови. Я вірю в те, що ми переможемо, я вірю в нашу армію, я вірю в наших бійців, які готові на все для того, щоб боронити країну.