Зруйнована Київщина: які села постраждали від окупантів найбільше? [ Редагувати ]

Київщина - регіон, який постраждав від війни найбільше у центральній частині нашої країни. Особливо важкі бої велися на південь від Іванкова. Там є населені пункти, які окупанти майже повністю зрівняли із землею. Лісосмуги - там зараз заміновані, а місцеві жителі - бідкаються: російські війська лишили їх буквально без нічого.

Наш кореспондент, Даніїл Снісар, проїхався найвіддаленішими селами Вишгородського району. Що він там побачив? Далі - його ексклюзивний репортаж.

Спалена техніка, понівечені будівлі та зруйновані цілі села, в яких ще два місяці тому вирувало життя...

А тепер нема! Як подивлюсь... Важко дивитися.

Це Київщина. Район, де путінські війська влаштували справжнє пекло.

Що йому можно сказать? Хай бере верьовку да вішається.

Дорога від столиці - майже без перешкод. На шляху будівельники зводять тимчасовий переїзд. Це один із багатьох мостів у Вишгородському районі, який був зруйнований під час бойових дій. Поки рух тут організували понтонною переправою.

За такою ж схемою проїзд і біля Іванкова, Під зруйнованим мостом - через річку Тетерів. Основну дорогу до містечка вже розчистили та розмінували. Далі - звертаємо на схід, до віддалених сіл. І відразу стають зрозумілі масштаби війни. Повалені дерева, вигоріла земля. А узбіччя доріг всіяні снарядами та уламками боєприпасів.

Даніїл Снісар, кореспондент:

У цій точці, на в'їзді до села Жерева - окупанти облаштували свою позицію. І судячи з усього - наші військові її успішно розбили. Проте, після себе російські війська залишили чимало невикористаних боєприпасів. Тож, ліси Київської області залишаються небезпечними. А на їх розмінування знадобиться чимало часу.

Жерева - село, в яке окупанти зайшли наприкінці лютого. Тут тривали запеклі бої.

Села під Іванковим окупанти нещадно обстрілювали. Так, на приклад, виглядає точка влучання снаряду. Як бачите, від цегляного будиночка, де жили люди, майже нічого не лишилося.

У селі - жодного будинку, який не потрапив би під ворожий вогонь. Жителі розповідають: через цю місцевість російські армійці намагалися прокласти собі шлях до столиці.

Володимир, житель села Жерева:

Числа 14-15 здесь бой произошел. Наши отошли. И числа 16-17 зашли русские. Сперва ЛДНР с чеченами. Наши их тут немного приутюжили. И потом зашли регулярные - морская пехота. И до 31 числа они здесь находились.

Зараз у Жеревах майже порожньо. Тут поки немає електрики, околиці села - заміновані. А декому повертатися просто немає куди.

Володимир, житель села Жерева:

Хата осталась. У племянницы сгорела, у брата два прихода - веранду побило. Ну, так. Видите, толком тут никто ничем не занимается. Разминирование очень плохо идет. Мосты тоже не хотят, свет тоже. Вчера ездили подавали заявки на разминирование. Администрация очень просит саперов. Потому что на весь район не могут разорваться.

Наступний пункт призначення - селище Олива. Кинуті контейнери зі зброєю окупантів місцеві жителі й досі знаходять у своїх городах.

Партія 1981 року випуску. Ось така вона - сучасна російська армія із сучасним озброєнням.

В Оливі рашисти облаштували свої вогневі позиції. Руслан, - місцевий. Із села не виїжджав. Чоловік згадує, як орки завезли свою техніку на сусідній город. Звідси вони вели вогонь. Неприцільно.

Руслан, житель села Олива:

Два "Урали" встає, бистрєнько виносять установки. Міномети. Дві точки ставить. Потім відстрілялися. Стараються бистро. І головний офіцер у них чи хто: "Особой точности не нужно. Нужно просто отстреляться. Пора обедать".

Серед російських військових було чимало чеченців, згадує чоловік. Вони й займалися мародерством. Щоправда, ходили по порожніх будинках.

Руслан, житель села Олива:

Пусті хати вони пограбували. Все забирали. Коври, золото, горіклу там, короче. Що найшли. Машини.

Далі, рухаємося у напрямку Кухарів. У лісосмузі - помічаємо бліндажі. Їх у лісах Київщини теж чимало. У цьому місці помітно, що вороже військо було змушене тікати.

Даніїл Снісар, кореспондент:

Так виглядає типове місце дислокації російських вояків. Тут вони ночували й готували їжу. Як бачимо, у меню в окупантів були сушені яблука, мариновані огірки, різні спеції. І усе це - українського виробництва. Тож, можна зробити висновок - це продукти награбовані з тутешніх магазинів і осель місцевих жителів.

Наступне село, яке опинилося на лінії вогню - Слобода-Кухарська.

Тут відбулася пожежа. Цими, зажигатєльнимі снарядами. Половину меблів ми зразу убрали, трохи заливали. От, навіть вода стоїть якою заливали цей пожар. На другому поверсі - там страшне діло.

Пані Раїса показує наслідки ворожого обстрілу. Будинок, який усе життя жінка з чоловіком зводила самотужки - тепер знову потребує капітального ремонту.

Не знаю, як вони стреляли. Що вони і бокову стінку розбили, і розбили ось тут. Це конечно, жах.

У Слободі-Кухарській повністю зруйновані 40 будинків.

Раїса та Іван, Слобода:

Цей будинок спасли. І там коє-что спасли. А оці два будинки, люди сиділи в погребі, поки вони вискочили, то вони вже... - Там троє дітей, поки вони повискакували...ми тут спасаємо, горим, а вони не вспіли і згоріло повністю. Люди, представте собі, усе життя будувалися, копили на кожний кусочок хліба, і таке получилося, конєчно, це жах.

Та головне, кажуть жителі - залишилися живими. За це дякують ЗСУ і бійцям із Житомирської області.

Раїса, жителька села Слобода-Кухарська:

Якби не наша партизанщина, ми, мабуть, не перемогли б. А чого? А тому що вони такими маленькими групками заходили й на цих наганяли страх. І вони мігом втікали.

Та є на Вишгородщині села, які окупанти повністю зрівняли із землею. Кухарі, Підгайне, Тетерівське... Про наслідки війни там - розкажемо у наступному сюжеті завтра о 15:00.