Війна забирає найкращих: у боях під Ізюмом загинув ветеран АТО та воєнкор Олександр Махов [ Редагувати ]

Війна забирає найкращих. Напередодні, на Харківщині, у боях під Ізюмом загинув Олександр Махов. Воєнний кореспондент та ветеран АТО. У перший же день повномасштабної війни він, не вагаючись, пішов на фронт зі зброєю в руках.

Ця новина про його загибель стала справжнім шоком для багатьох у нашій редакції. Багато колег, кореспондентів та воєнкорів, особисто знали Олександра. Тож уся наша редакція висловлює глибокі співчуття його рідним і близьким... Далі - історія героя з позивним "журналіст".

Три тижні тому йому виповнилося 36. І він любив життя... Це про Сашка. Ви його знали, як Олександра Махова, воєнкора.

Вже кілька днів не вщухають обстріли. Бойовики використовують у тому числі заборонену зброю.

Саша - луганчанин. У 14-му поїхав на фронт журналістом. А через рік змінив мікрофон на автомат - пішов добровольцем вимітати рашистів зі свого дому. Згодом так і лишився на Донбасі. Уже не воював. Але знімав. Увесь час - під кулями, пліч-о-пліч із військовими, свій серед своїх. Не боявся. Жартував. Ризикував.

Знімальна група сьогодні потрапила під обстріл на Донбасі. Бойовики відкрили вогонь із гранатометів .. Воєнкор "Сьогодні" Олександр Махов та оператор Олександр Хлинін були в ті хвилини на передовій позиції армійців. Тож потрапили в епіцентр стрілецького бою піхоти.

Прилетіло 2 РПГ. Одразу почалася перестрілка. Є ймовірність того, що будуть закидувати снаряди прямо в окопи. Треба шукати укриття.

Завжди був там, де писалася історія. І САМ її писав. Це він був першим журналістом, який побував у Антарктиді. На станції Вернадського.

Чем ближе к Антарктиде, тем чаще встречаются такие огромные, высотою в многоэтажку айсберги.

Це він був єдиним журналістом на борту літака, що евакуював українців з охопленого короновірусом Уханя і це він просидів з усіма два тижні на обсервації в Санжарах. Не побоявся тоді.... Бо... не боявся ніколи.

Але війна завжди була з ним. Він сам так казав. Саша часто про неї розповідав. І глядачам, і колегам. Вчив, як не треба знімати війну.

Війна завжди буде зі мною. І завжди буде поруч. Я не хочу нічого забувати.

Сашко знав ціну свободи. Він міг і далі знімати війну, працювати журналістом на передовій. Але 24 лютого без вагань пішов воювати. Це було його тверде рішення.

Ми готові захищати Україну, нам видали зброю і набої. І ми готові вирушити, щоб бити російського ворога.

Щоб захистити всіх нас. Свого сина Владислава. І свою Настю. Кореспондентку "Сьогодні". Якій він зробив пропозицію між запеклими боями десь під Ізюмом.

Я дуже сильно тебе люблю. В мене, на жаль, немає зараз обручки для тебе. Але є кільце від гранати. Я хочу, щоб ти стала моєю дружиною. Виходь за мене.

У Сашка було багато планів. Він мріяв про весілля, про доньку, про наступний день народження на березі Атлантичного океану. Він мріяв випустити документальний фільм, який знімав в окопах. Махова побратими називали - Журналіст. Це був його позивний. Бо ж встигав і воювати, і знімати, і свою Настю заспокоювати.

Крихітко, ну не міг тобі відповісти, бо тут вже несеться в першу ніч. Вже працюємо по росіянам. Трохи навалюємо їм. Хух. Люблю тебе.

28 квітня він повідомив, що поранений. Заспокоював усіх, писав, що до весілля рана загоїться. Його останній пост був теж про війну. Про героїзм української армії. Про віру в ЗСУ і про те, щоб КОЖЕН з нас вірив у наших військових. 4 травня Сашко з позивним Журналіст загинув. 4 травня в України на одного героя стало більше.

Володимир Зеленський, Президент України:

Він завжди був таким - із власною позицією. Патріотичною та щирою. І завжди без марнославства. І завжди був серед найсміливіших, серед перших. Завжди працював у найгарячіших точках. Старався привезти справжній матеріал. Сильний матеріал. Мої щирі співчуття близьким, друзям. Хай його син Владислав знає: Росія відповість за цю смерть. Ми обов'язково здобудемо для України перемогу. Впевнений, це було мрією Олександра. І ми її реалізуємо.

Окрім сім'ї у Махова залишилася ще й величезна телевізійна родина. Хтось працював із ним в офісі, хтось в окопі.

Руслан, Смєщук, воєнкор, кореспондент "Подробиць":

Із Сашою частіше ми перетиналися тут, на Донбасі. Де б ми не були - на спільній зйомці чи збиралися за бенкетним столом, просто 80% часу ми жартували.

Яна, Танчак, кореспондентка "Подробиць":

Він постійно посміхався, він був дуже життєрадісний, він дуже любив життя.

Ірина Баглай, кореспондентка, телеведуча:

Він був яскравий, він був зухвалий і сповнений енергії, ідей.

З 14-го року війна просто танком проїхалася по його життю, він був вимушений виїхати зі свого рідного Луганська. Ця війна завела його в окопи.

І тоді ми дуже всі за нього переживали, всі збирали якісь речі, їжу і хто з колег їхав на передову, відвозили ці речі.

Олександр Васильченко, кореспондент, телеведучий:

А коли 24-го все почалося, то я відразу подумав, що Махов, він буде перший, хто піде в воєнкомат, в ряди ЗСУ захищати Україну.

Від учора вся наша воєнкорівська родина, вона ніби контужена цією новиною, в яку важко повірити, тому що це ж Махов - з ним не мало так статися, неможливо було.

Саш, ми обов'язково будемо в твоєму місті.

Колись над Луганськом замайорить український прапор і одна з центральних вулиць міста буде носити його ім'я.