Зниклі безвісти: як не потрапити у тенета до шахраїв? [ Редагувати ]
Такі дії шахраїв можна кваліфікувати і як тортури
Зниклі безвісти. Кількість українців, про яких нічого не відомо їхнім рідним і близьким і з якими був втрачений зв'язок - стрімко зростає. І наближається до 20 тисяч. Стільки заявок отримують в офісі Уповноваженої з прав людини. Правозахисникам та активістам вдається відшукувати інформацію про тих, кого востаннє бачили на окупованій території. Когось росіяни вивозять на територію федерації та саджають там у тюрми, когось катують на окупованих територіях.
Основне джерело звісток - це ті, кому пощастило вирватися з полону. Саме вони - в першу чергу намагаються зв'язатися із рідними зниклих. Але є і ті, хто цинічно наживаються на людському горі. Наступна історія про нову хвилю шахрайства, яка може накрити сім'ї полонених українців.
Вторглися під триколором і принесли з собою смерть. Знищені будинки. Загублені - родини. Війна - розділила близьких та рідних, які мали тікати від обстрілів, втрачаючи зв'язок один з одним...
Він пропав у Київської області, ми не можемо його знайти від 2.03. Пропав з напарником.
І вже майже три місяці Олена, розшукує свого брата Олександра. Своє обличчя попросила не показувати. Через страх. Нещодавно їй написав невідомий, і здавалося б, приніс довгоочікувану звістку про Сашка...
Постраждала:
Написав чоловік сказав, що у нього інформація про брата, сказав, що мій брат знаходиться в полоні, в лікарні. В тяжкому стані. Дуже поранений. Сказав, що дасть мені номера телефонів, щоб я зателефонувала, якщо я скину суму грошей на лікарню.
25 тисяч гривень - стільки вимагали від Олени за інформацію про брата. Проте жінка не розгубилася, і попросила надіслати фото Саші. І тут вимагач змінив тон, почав докоряти жінці у... бездушності.
Постраждала:
Він почав мені казати - в смислі він вам не потрібен, побійтеся бога. Дуже про бога часто випоминав. Сказав - як це він вам не треба? Це ваша кровиночка.
Ірина Баданова, експертка відділу пошуку і звільнення полонених Генштабу Збройних сил України:
Це вже досвід, який ми маємо з 14 року, коли шахраї використовують номери телефонів рідних, тих хто як правило зник безвісти.
Свої контакти люди самі залишають у соцмережах. Де виставляють фото зниклих - із надією отримати добру звістку. А натомість потрапляють - у тенета шахраїв, які наживаються на розпачі та біді.
Ірина Баданова, експертка відділу пошуку і звільнення полонених Генштабу Збройних сил України:
Людина, яка втратила зв'язок зі своїм близьким - це мама, вона охоче повірить, що голос людини, яку вона чує - це голос її дитини, голос приглушений, здалеку. І мамі здається, що вона чує голос своєї дитини, вона погоджується з будь-якою пропозицією, в тому числі гроші заплатити.
Страх і біль мама Вадима пережила за лічені секунди, коли почула, що її син тяжко поранений.
Вадим Ревун, телеоператор:
Що я дуже поранений, треба термінова операція. Шість тисяч доларів. Мама пішла шукати гроші, дала трубку мамі.
Вадим Ревун - мій колега, воєнкор-оператор. У той час він був у відрядженні - у зоні бойових дій. Зв'язок на позиціях був із перебоями, то ж перетелефонувати й перевірити інформацію рідні не могли. Від шахраїв - сім'ю врятував холодний розум сестри.
Вадим Ревун, телеоператор:
Вона запідозрила трошки й попросила назвати дівоче прізвище мами. І тут пішла лайка, а я не міг так з сестрою говорити.
Зацікавила, каже Вадим, і точна сума, яку просили аферисти. Бо саме стільки грошей нещодавно отримав його батько. І це навело на думку - шахраї із близького кола.
Вадим Ревун, телеоператор:
Суму знали й зброя була мисливська продана буквально 2-3 місяці до того. І знали напевно мене особисто.
Схожа історія сталася і з моїм колегою - Русланом Смещуком. Його шахраї "відправили" у полон, аби виманити гроші у батьків. І він також у цей час працював на фронті.
Руслан Смещук, кореспондент:
Холодний розум батьків, які після того одразу мені додзвонилися і я сказав, що все нормально. І я сказав, щоб якщо будуть такі дзвінки не реагували, дзвонили одразу мені, або керівництву.
Зараз родичів полонених та зниклих безвісти може накрити нова, потужна хвиля таких шахрайських атак, прогнозує експертка. Бо днями в мережу злили цілу базу військовополонених. З даними - і з місцем полону, і - усіма персональними даними. І перша та головна порада для родичів: попри бажання дізнатися бодай щось про зниклу рідну людину...
Не треба погоджуватися на пропозицію, яка пов'язана з грошима. Тоді нічим це не загрожує.
Але перед тим, як то зробила наша героїня Олена - краще вгамувати емоції та дізнатися номер банківської картки, на яку шахраї просять перевести кошти.
По цій картці ми можемо знайти її володаря і зрозуміти хто це.
А після того, як шахрайська атака відбита, правозахисники радять захищати свої права на захист персональних даних. Бо хтось ці данні злив або продав злочинцям.
Юлія Полєхіна, правозахисниця:
Витік персональних даних. Обов'язково треба звертатися за захистом своїх порушених прав, спочатку звертатися до Уповноваженого з прав людини, йти до суду за захистом своїх порушених прав, це має бути розголошено - такі ганебні факти.
Такі дії шахраїв можна кваліфікувати і як тортури. Та це довести в суді - складно.
Юлія Полєхіна, правозахисниця:
Психологічні тортури й катування не вимірюються.
Олена впевнена: її брат живий, як і решта рідних зниклих безвісти на цій війні, не втрачає надії отримати добру звістку. Єдине - досі не може оговтатися від людської ницості та цинізму.
Постраждала:
Як можуть наживатися люди на чужому горі, я не розумію?
