Переселенець з Херсонщини переобладнав велосипед на пересувну кавʼярню [ Редагувати ]

Наступна наша історія про Дмитра Сивака з Херсонщини. Чоловік з родиною втік від окупантів до Львова. Але починати життя з нуля виявилося ще тією проблемою. Житла немає, роботи теж. Чоловік вирішив діяти. Переобладнав велосипед на пересувну кав'ярню і тепер варить та продає запашний напій у парку. 

Львівської кави за рецептом херсонця скуштувала і наша Вікторія Балицька.

Дмитро: 

Я можу вам обіцяти, що кава точно буде з душею.

Чи то незвична контрукція пересуваної кавʼярні, чи аромат, не дають перехожим пройти повз. Черга за напоєм на вході у парк від самого ранку. 

Дмитро:

Я варю із цими спеціями, за вашим бажанням, будь ласка, понюхайте і вирішіть яка саме. Добре.

Каву Дмитро варить на піску - вона міцна і запашна. Гостроти напою додають спеції. 

Дмитро:

Ваша кава з кардамоном і трішечки чорного перцю. Це мандибрики, а пундики осьо. То таке печиво. 

Печиво готує дружина. З нею та дітьми Дмитро евакуювася під вибухи ракет та снарядів із села Кохани, що на Херсонщині, у перші дні війни. До Львова добиралися три доби. 

Дмитро Сивак, переселенець із Херсонщини: 

Все рішилося зразу і ця територія не була контрольована Україною зразу. В перші години буквально. Тоді ми зібралися, в чому були вдіті, дітей, собаку, дружину. Нам повезло, що ми знали куди їхати, в мене жінка львівська, а відповідно є тьоща у Львові, а де тьоща, там і квартира.

Жити родині було де, а от роботу Дмитро знайти не міг. 

Дмитро Сивак, переселенець із Херсонщини:

Будем чесними, я розумію, що це криза, війна, і тут не хватає роботи львів'янам, а приїжджим тим паче. Приїжджих багато і всім треба якось жити. Сподіватися на якусь допомогу немає в мене, ну по-перше, я чоловік з руками ще з плечей. Здоровий, тому просто стидно якусь допомогу просити.

За два тижні у гаражі свого кума Дмитро змайстрував із велосипеда та підручних засобів пересувну каво-машину. Щоранку їде нею у парк, розпалює піч і варить на піску каву. І вже має постійних клієнтів - це подружжя харківʼян Микола та Олександра.

Микола і Олександра, переселенці з Харкова: 

Олександра: вчора хотіли попити, але не встигли, нам не вистачило кави, хочеться підтримати таких людей, нехай розвивається і, дай Боже, щоб він повернувся додому. Микола: Ми розуміємо.ю що це таке, коли люди втікають,втрачають усе, як ми з Харкова, але сподіваємося повернутися і це люди з Херсона - треба допомагати один одному. Дуже важко. - Як кава? - Дуже смачна і надзвичайна. 

А ще Дмитрова кава має соціальну магію: покупці отримують каву безкоштовно, а платять - за наступного клієнта. 

Дмитро говорить клієнту:

Сьогодні зранку самий перший в мене був покупець, він купив собі стаканчик кави, але дав гроші за 2 чашки кави. І сказав мені наступного пригостити. Будь ласка, чорна кава з чорним перцем і гарним настроєм.