У Кропивницькому відновив роботу театр, який 1882 року став першим професійним українським театром [ Редагувати ]

У Кропивницькому відновив роботу театр, який ще 1882 року став першим професійним українським театром. Світла ламп його сцена не бачила від початку повномасштабного вторгнення росії. Нині ж актори знову проводять репетиції та вистави. Та навіть долучились до "Мельпомени Таврії" - щорічного міжнародного фестивалю, що з 1999 року проходив у Херсоні.

Але незважаючи на війну та тимчасову окупацію Херсону, цьогоріч херсонських колег підтримали театральні колективи у понад півсотні міст України та країн світу під єдиним гаслом: "Херсон - це Україна!". Олена Бринза про це далі.

Сцена, декарації, гра акторів - це репетиція вистави "Вічний закон материнства" за п'єсою Володимира Винниченка. Головну роль виконує актриса Дарія. У перші дні вторгнення росії вона найбільше боялась за дитину, а потім опанувала себе - пішла волонтерити в Кропивницький гуманітарний центр - нині ж відновлюється у професійній царині.

Дарія Скрипник, актриса театру ім. М.Л.Кропивницького:

Ви знаєте, навіть під час от якраз оті три важкі місяці і волонтери в нашому штабі, просто люди, знайомі, близькі питали: ну коли ж буде вистава, нам так хочеться підняти моральний дух, посміятися – поплакати, попереживати за героїв, а не за нашу ситуацію, тому що дуже болить.

Ця вистава - частина фестивалю "Мельпомена Таврії". Його більше двадцяти років проводили у Херсоні. Цьогоріч же через російську окупацію актори у більш ніж пів сотні міст України та країн світу виходять на сцену зі своїми виставами під гаслом "Херсон - це Україна".

Євген Скрипник, актор театру ім. М.Л.Кропивницького:

Херсон сьогодні, на превеликий жаль, не може почувати себе в рідних стінах, вони нібито вдома, але все-таки як чужі там, виходячи на майданчик, ми по суті маємо витримати ту марку 24-річного фестивалю, який є дуже цінним і нам особливо приємно, що ми заслужили право сказати на весь світ: Херсон - це Україна. 

Дарія Скрипник, актриса театру ім. М.Л.Кропивницького:

Зараз мої родичі знаходяться в окупації, вони знаходяться в Херсоні, це мої близькі родичі. Я маю з ними дуже - дуже такий зв'язок, вони мені дзвонять, але практично нічого не чутно, як каже моя тьотя: Даш, ми здорові, але ми в аду.

Попри побоювання, що через війну зали будуть порожні, актори театру констатують - глядачі все ж прийшли. 

Надія Мартовська, актриса театру ім. М.Л.Кропивницького:

Тепер кожна вистава у нас іде з аншлагом, ну це просто, навпаки коли ми відкривались, нам казали: от нікому ви не потрібні, ніхто ходити не буде. У нас зараз повні зали на кожну виставу, ну я думаю, що це важливо не тільки як підтримка України, підтримка нації, підтримка нас, як українців.

Лілія Козак, в.о. керівниця театру ім. М.Л.Кропивницького:

Нам би хотілося допомогти нашим колегам, підтримати їх, в їх боротьбі в цей складний важкий час і наші працівники театру взяли участь у зборі коштів на підтримку Херсонського театру.

Підтримали кропивницькі корифеї своїх херсонських колег, розмістивши у холі театру фотовиставку щасливої довоєнної Херсонщини. Кошти від продажу цих світлин також підуть на підтримку українських захисників.