Повернення з війни: як рідні, кохані та друзі зустрічають захисників [ Редагувати ]

Повернення з війни. Ті, хто вдома чекають бійців із фронту, добре знають, що день, коли воїн повертається з передової, нехай навіть на кілька днів відпустки, стає чи не найщасливішим у житті його рідних. На цей день чекають кохані та друзі, дружини та матері, сини та доньки. А бійці - влаштовують сюрпризи. Ось як це буває.

Дівчина, яка раптом бачить коханого, що повернувся з фронту. Мати, що прийшла з війни до рідної доньки. Маленька дівчина, що плаче на руках у тата-героя. Зворушливі Інтернет-ролики, на яких наші захисники повертаються додому, розчулюють серця мільйонів.

Діана - донька військовослужбовця ЗСУ:

Я тоді так нервувала, що я просто передати не можу, я за ним дуже сумувала і просто я розумію, що я зараз його побачу, я не знала яка в мене буде реакція. Це дуже важко – чекати, з війни особливо.

Ця зустріч назавжди залишиться у відео-архіві нашої героїні. Вона потрапила в кадр два тижні тому, коли батько Діани повернувся додому. 

Батько пішов на фронт 18-го березня. З тих пір із родиною спілкувався виключно телефоном. Діана згадує, як одного дня тато подзвонив і сказав, що їде додому. Донька вирішила про це більше нікому не розповідати - хотіла влаштувати родині сюрприз. Але ж і батька треба було зустріти не з порожніми руками. 

Діана - донька військовослужбовця ЗСУ:

І це ото я стала, той торт печу, мама з шашликами возиться бо папа каже, "мені, жіночко, треба передачу туди", ну хто ж ту передачу, але вже так обманули маму, вона там бігала з тим шашликом. Доця, каже, ти ж печи такого торта, щоб він не розвалився по дорозі. 

Діана згадує - в день зустрічі з батьком не могла знайти собі місця. Треба було зібратися з силами й думками, та не зламати сюрприз. Але руки не слухалися, а посмішка не сходила з обличчя.

Діана - донька військовослужбовця ЗСУ:

І все таке знаєте, прям аж мурашки по тілу, я вже просто я до нього дзвонила, дуже переживала, я дзвонила пап ти де, він каже - там в Київ приїхав, там уже десь в Коростень. І я розумію, що зараз ось-ось хвилин 20 підозрював. І просто я стою в дверях і в один момент, коли я бачу, що підʼїжджає машина, я включила вже це відео. Я спочатку не плакала, я спочатку трималась, не плакала, потім вже як я за калітку вийшла, я просто баччу силует тата у формі, я ніколи його у формі не бачила, крім відео. 

Діана згадує - наймолодша сестра, коли батько був на фронті, постійно про нього згадувала і дуже сумувала. Тому в день його приїзду - не відходила від батька ні на хвилину. 

Діана - донька військовослужбовця ЗСУ:

Вона знаєте постійно дивилася в тік тоці , сидить, дивиться відео і багато таких відео, де батьки повертаються і вона просто до цього момента поки тато приїхав, дивилась ці відео і вона просто такими великими великими сльозами плакала, тому що вона папу ждала.

Кадри, коли батько чи мати, друг чи коханий сюрпризом повертаються до близьких, здається, торкаються самого серця. І вкотре нагадують нам про те, якою ціною дається нам ця війна. Про те, що на передовій б'ються з ворогом - не якісь безликі солдати. Це для когось найрідніші люди. Яких чекають удома. Вже не на кілька днів відпустки, а назавжди. З перемогою!