Волонтери налагодили комунікацію з міжнародними партнерами: яких речей не вистачає для нужденних [ Редагувати ]

Вночі окупанти кілька разів атакували з повітря Дніпропетровську область. Під ворожий приціл потрапили Нікопольський та Криворізький райони. Зеленодольськ теж під постійним вогнем рашистської артилерії, попри це на прифронтовій території залишається трохи більше половини місцевих жителів. Крім того, тут щодня оселяються біженці, з окупованих територій Херсонщини. 

Волонтери з перших днів війни відкрили гуманітарний штаб, щоб допомогти людям із продовольством. Спершу складали пакунки з того, що самі мають, сьогодні ж налагодили комунікацію із міжнародними партнерами. Але через велику кількість нужденних навіть цих обсгів допомоги замало. Чого бракує - зараз розкажемо.

Пан Микола щотижня приходить до гуманітарного штабу за допомогою. Чоловік із жінкою до Зеленодольська втік з тимчасово окупованої території Херсонщини. Жили в селі Біляївка.

Микола Бондар, переселенець з с. Біляївка:

У нас в селі було маса военной техніки, а їх це не передать скільки. На блок-постах буди ДНРівці. Коли почались обстріли, дійшло до того, що градом крили у нас на городі. І получилось, що од мене гради розривались у 8-12 метрів.

Більше 20 днів подружжя було під постійними обстрілами, чи не щодня терпіли від окупантів допити та перевірки. Вони у селі вчиняли повне беззаконня.

Микола Бондар, переселенець з с. Біляївка:

Усе вичистили. І свадьби там устраювали, дарили буряти хати. Там безчинство було.

Родині вдалося виїхати з окупованої території - тепер живуть у Зеленодольську. Чоловік та жінка пенсіонери, виплат ледь вистачає на нагальні потреби, тому, зізнається пан Микола, вимушений ходити до гуманітарного штабу за допомогою. Та таких, як цей чоловік у Зеленодольській громаді сотні. До 2 тисяч переселенців під постійною опікою волонтерів. А ще за пакунками проходять і місцеві жителі.

Анастасія – волонтерка:

Приходить в день до 100 чоловік точно, це і переселенці, люди з інвалідністю, також постраждалі від обстрілів також до нас приходять, бо ми відкрили таку категорію, також допомагаємо.

А ще збирають посилки для військових та тероборони. Спершу видавали пакунки з того, що мали самі - це були не великі продуктові набори. Та вже сьогодні навіть у прифронтовій зоні налагодили співпрацю із міжнародними партнерами. Вони надсилаюсь ось такі коробки. Ось такий набір на одну родину. Його видають один раз на два тижні.

Щомісяця до них звертається більше 10 тисяч людей. Та навіть із допомогою українських та міжнародних партнерів закрити усі потреби людей не можуть, зізнаються волонтери. 

Нікіта – волонтер:

Брак - це напевно шампуні та гелі точно. Шампуні та гелі - це дефіцит взагалі. Та порошок для прання.

Та волонтери рук не опускають. Шукають ще більше партнерів, а ще мріють, що після перемоги гуманітарний штаб перетворять у музей війни. Вже мають кілька трофеїв. Зокрема, зброя та амуніція окупантів та деяка документація, яка згодом може бути і доказовою базою злочинів російськлї армії на українській землі.