Тисячі дорослих в Україні готові стати опікунами для сиріт [ Редагувати ]
Росія відібрала в маленьких українців право на щасливе дитинство
Щодня через агресію росії в Україні стають сиротами чи позбуваються батьківської опіки двоє маленьких українців. Водночас тисячі дорослих готові подарувати малечі сім'ю. Але донедавна вони не могли це зробити: із початком війни процедуру усиновлення в Україні було призупинено. Втім зараз процес знову рушає.
Тож хто і як може стати всиновлювачем? І яка вона - опікунська альтернатива? Ярина Марків дослідила тему.
Наше майбутнє - осиротіло.
Володимир Вовк, заступник директора Департаменту захисту прав дітей національної соціальної сервісної служби України:
В Україні 69 тисяч дітей-сиріт і дітей позбавлених батьківського піклування.
Росія відібрала в маленьких українців право на щасливе дитинство.
Людмила Волинець, експертка з прав дитини:
До тих пір поки не було з'ясовано що сталося з батьками. Ця дитина ніколи не вийде на усиновлення.
Хоча охочих подарувати родинне тепло - безліч.
Чужих дітей не буває.
Та чи є для опікунства - відкритий шлях?
Побачила чат-бот "Дитина не сама" і я зареєструвалася.
Знайомтесь, це Дарина Брикайло. І її фронт - батьківський.
Соло-мама трьох прекрасних дітей.
Дарина Брикайло, мама трьох дітей:
Стефанії - 13, Матрі - 11, Маркіяну - 9. А хотіла - десятьох ще змалечку.
Дарина Брикайло, мама трьох дітей:
Коли почала їх народжувати я зрозуміла, що ні, мабуть, на п'ятьох треба зупинитися. Але у 2016 році мені поставили діагноз - рак молочної залози. Після того я не можу мати біологічних дітей. З того періоду я почала думати про усиновлення.
Й зараз - найкращий для цього час, додає Дарина. Маркіян маму - підтримує. Майже.
Маркіян, син Дарини Брикайло:
Ну я не дуже хотів тому, що мені й три дитини нормально.. Ну але якщо вже одна, то нормально.
А донечки - одноголосно "за"!.
Марта й Стефанія:
Дуже хочу, щоб в мами була маленька дитина, я згодна.
Зараз такі страшні часи, тому дитині потрібна якась підтримка зараз.
За час війни в Україні залишились без батьківського піклування понад 2000 дітей. І їхня кількість - зростає щодня. Їхні батьки - загинули, або перебувають у полоні чи зникли безвісти. Й поки держава не з'ясує, що саме з ними сталося, дітей не всиновити. Та й взагалі сама процедура всиновлення з початком повномасштабної війни стала неможливою.
Людмила Волинець, експертка з прав дитини:
В міжнародній практиці прийнято так, що під час війни усиновлення не здійснюється загалом. В законі ж не відбулося зупинення процедури. Життя зупинило. Війна зупинила.
Багатьох дітей - евакуювали за кордон, багатьох - в безпечніші області України. Призупинення роботи служб і відомств, закриті реєстри для отримання довідок, окупація частини територій - все це унеможливило проходження - таїнства усиновлення. Скажете, чому б не спростити?
Людмила Волинець, експертка з прав дитини:
Кандидат в усиновителі має подати вісім документів. Я завжди задаю абсолютно щире запитання - скажіть від чого відмовляємось - від довідки про стан здоров'я чи може ми відмовимось від довідки нарколога про те, що пані або пан є наркотично... від чого відмовляємось?
Та Україна все ж намагається відновити процес усиновлення. Бо немає такої сили - яка стримає бажання українців подарувати малечі родинне тепло. Й це вже можна зробити на безпечних територіях.
Володимир Вовк, заступник директора Департаменту захисту прав дітей Нацсоцслужби України:
Процедура усиновлення продовжена. Ну фактично десь від травня місяця. Уже понад 150 усиновлень було проведено у воєнний час національного усиновителя.
Міждержавне усиновлення наразі не проводиться. Тобто лише громадянами України - українських дітей, які на неокупованих теренах. А подати первинну заявку на усиновлення - можна в "Дії" - у розділі "Послуги".
Володимир Вовк, заступник директора Департаменту захисту прав дітей національної соціальної сервісної служби України:
Але через "Дію"... без очного відвідування місця помешкання батьків і без відповідної зустрічі зі службою у справах дітей.
Усиновлення - неможливе. Й контакт із дитиною - найважливіша частина цього "таїнства". Лише в дитини є законне право бути усиновленою. Натомість у батьків - можливість.
Ці три парубки - одногрупники, яких війна змусила... стати братами. Пані Ірина - мати одного - вмить стала багатодітною. Жінка прихистила двійко хлопців.
Ірина, прихистила двох дітей:
Моя дитина навчається у військовому ліцеї - під час активної фази в лютому, дітей об'явили в евакуацію. Я приїхала забирати свою дитину та заразом забрала ще одну дитину, чиї батьки знаходилися в Луганській області в місті Лисичанськ. Перебуваючи на заході нашої України до нас приєдналася ще одна дитина.
З Київщини. Обоє юнаків - мають рідних. Однак ті поки не в змозі про дітей попіклуватися.
Ірина, прихистила двох дітей:
Зв'язку з мамою одного з хлопців немає. Батьки другого - військовослужбовці. Мама медик, батько військовий.
Ірина віднесла документи до Служби у справах дітей і стала законним опікуном підлітків на час воєнного стану.
Психологи радять опікунам бути з дітьми справжніми та щирими.
Андрій Жельветро, психолог:
Головне, що? Не приховувати правду і не зволікати. Варто залишити в силі звичайний розпорядок дня, намагайтеся дотримуватись сталого режиму і виділяти час на такі прості речі - прибирання, домашні завдання, фізичні вправи або ігри.
Ярина Марків, кореспондентка:
Якщо ви хочете - можете тимчасово прихистити дитину, яка під час війни залишилася без батьківської опіки. Для цього потрібно зареєструватись у телеграм-боті "Дитина не сама" й пройти спеціальне навчання. Тут потрібно підтвердити українське громадянство зазначити регіон і контактні дані. Далі - Служба у справах дітей зв'яжеться з вами. Програму розробила держава за підтримки ЮНІСЕФ ще на початку березня. Й заявки залишили вже понад 20 тисяч українців! Проте...
Володимир Вовк, заступник директора Департаменту захисту прав дітей національної соціальної сервісної служби України:
Повністю весь курс навчання пройшло понад 600 людей. І ось ці люди зараз почали активно висловлювати бажання взяти дитину в родину. І цим правом частина людей скористалася. За офіційними даними в нас таких 15 випадків.
Але пріоритетне право стати опікунами - мають близькі родичі, віднедавна ними можуть бути й хрещені батьки.
Саме про це історія нашого останнього героя. Він у свої 18 не планував - ставати опікуном. Та маму хлопця на його очах - убив російський снаряд. Тепер - В'ячеслав - найстарший у сім'ї.
В'ячеслав Ялов, став опікун трьох дітей:
Знаєте на душі трошки легше... Легше тому, що я просто кожен вечір з мамою спілкуюся. Я розказую як пройшов наш день, дякую їй за те, що вона нас так виховала. Молюсь за маму, потім молюсь богу...
Весь побут, їжа, навчання, дозвілля менших братика й сестричок - усе на ньому. І він нізащо у світі нікому не віддасть Ніколь, Тимура й Олівію.
В'ячеслав Ялов, став опікуном у 18 років:
Я хочу, щоб сім'я наша залишилась. І в майбутньому, які б у кого не були проблеми, щоб ми усі разом зібралися й один одному допомогли.
На питання, чого найбільше прагне? В'ячеслав - відповідає: Перемоги. А ще...
В'ячеслав Ялов, став опікуном трьох дітей:
Коли закінчиться війна я зможу нормально поховати маму й успіх буде в нашій сім'ї, успіх це 100 відсотків. І як я завжди кажу - немає часу опускати руки.
