Ізюмський напрямок: що відбувається на самому "передку"? [ Редагувати ]

Наші - наступають! Так коротко можна схарактеризувати те, що побачив на передовій на Ізюмському напрямку наш воєнкор Руслан Смещук.

На одній із найбільш складних ділянок фронту Збройні сили Україні не просто тримають оборону, вони йдуть в атаку. А ворог по собі залишає випалену землю та купу своєї спаленої та знищеної військової техніки. Отже. Війна без купюр - далі в ексклюзивному репортажі.

Ми ще не доїхали до передової - а наші, так би мовити, пригоди вже почалися. Це Ізюмський напрямок, місце де росіяни намагалися наступати на Слов'янськ. Узяти його в кліщі.

Руслан Смєщук, кореспондент:

Ну от, фронт живе в певному ритмі, тобто до цього була відносна тиша, можливо постріл раз на десять хвилин. Ну а зараз знову все активізувалося, ці прильоти відбуваються за декілька кілометрів, зараз ми на відносно безпечній відстані. Але ця дистанція може мінятися.

Хоча це ще не лінія зіткнення - все навкруги засіяно російськими ракетами. Такими, як ті що вибухають десь поблизу прямо зараз.

Руслан Смєщук, кореспондент:

Схоже що це використовують касетні боєприпаси. Адже ми чуємо проліт ракети, потім вибух - і потім вже маленькі частини, суббоєприпаси починають падати і вибухати тух, дух, дух, дух, дух.

Перечекавши обстріл, ми їдемо ближче до "нуля". Неймовірно мальовниче небо - і земля, що тут і там горить від снарядів і ракет...

Ситуація така, що зараз артилерійські обстріли зі ствольної, реактивної артилерії - стали набагато менше. Їхня техніка і самі орки - трохи відійшли… зараз уже спокійніше. Оце спокійніше? Так.

Випалені поля, згоріла пшениця, вирви та залишки ракет. Це вже "нуль" - де українська піхота стримує ворога. І не просто стримує, але про це - далі.

Ну от зараз приїзд на кожну локацію, на кожну позицію починається з маскування автомобіля, адже в повітрі постійно літають російські безпілотники, корегують артилерію, і тому треба максимально себе скривати.

А невдовзі - над нами пролітає один із дронів.

Далі, під постійний гуркіт артилерії - ми йдемо на нові, відвойовані позиції.

Ну от зараз над нашими головами літають снаряди - ми навіть бачимо, де вони вибухають, туди знімати краще не треба, щоб наші позиції не засвітити, але таке відчуття бадьоре.

Шляхом проходимо повз місце, де росіяни намагалися контратакувати.

Це один зі знищених російських танків, здається Т-80, і поблизу я побачив ще дві чи три машини. Взагалі часто от так закінчуються російські атаки на українські позиції? - Техніка засіяна в полях очень хорошо, ихней. Убирать нам не только пшеницу.

Максим, військовослужбовець ЗСУ:

Но и металлом который нам пригодится в дальнейшем восстановлении нашей страны. - Нормально засеяли? - Засеяли очень хорошо. И БМПшки, если вы посмотрите - левее, правее. Техники много сгоревшей, разбитой. Вот одежда - кидают все. Бегут, грубо говоря, в одних трусах. И то, если успевают.

Дмитро, військовослужбовець ЗСУ:

Один хорошо был виден, другой был спрятан за подбитым танком. Ракета с "Джавелина" сработала в подбитый танк. А второй был в хорошей видимости, поэтому я его подбил. - Как ощущение, когда ты подбиваешь российский танк. - Ахааа, гарне, тепло на душі.

А ось тут - навіть утекти не встигли. Росіяни - атакували і танками, і піхотою. Намагалися повернути собі ініціативу. Але щось пішло не так, і тепер уже окупант перейшов до оборони.

Позивний "Докер", військовослужбовець ЗСУ:

Они шли в контрнаступление - целая рота пехоты. Пыталась зайти. Там стоял другой взвод - а я в помошь шел. Вытягивал очень много раненых. Сейчас продвигаемся вперед - берем кожную посадку, берем, окапываемся.

Докер - неодноразово сходився із росіянами на коротку, в стрілецькому бою.

Позивний "Докер", військовослужбовець ЗСУ:

Пехота очень слабая - если мы отбор даем, они сразу же отступают. Они стараются тихо подойти - но мы их вычисляем очень быстро.

Те, що одразу впадає в око - попри постійні вибухи, важкі атаки та активну війну - ці хлопці часто і дуже щиро усміхаються. Схоже, з моральним духом - тут усе дуже добре.

Всім прівет. Хочу передать привет своим землякам з Днепропетровська, поселок Глубиниха, всіх люблю, обнімаю, держимся. Все буде добре.

Невдовзі лунає нова тривога.

Ну от таки звуки тут постійно поки ми працюємо… Орлан, Орлан? В принципі кожні декілька хвилин бабахи…о, безпілотник. Гусь війдите на *** Може пересидеть им лучше? - Зараз в небі побачили Орлан, і приймають рішення що ми будем робити. Тому що знаходитися на відкритому місці, коли в небі безпілотник, погано - можна накликати на себе вогонь.

Рішення просте - в укриття.

Максим, військовослужбовець ЗСУ:

Сбить его сложно, конечно так бывает - случаи когда он низко, но в основном они высоко. Ну сейчас у них Орланов уже поменьше, в основном дроны - дроны чаще чем Орланы.

Усе завдяки професійності та сучасному західному озброєнню. Тож потроху українське небо стає безпечнішим, а тоді українська піхота на землі, починає брати над окупантом гору.