На Донеччині окупанти вчергове намагаються взяти Сіверськ [ Редагувати ]

151 день Україна протистоїть російському загарбникові. Запеклі бої зараз тривають на сході та півдні нашої країни. На Херсонщині наші військові пішли в контрнаступ і намагаються оточити окупантів. У котлі можуть опинитися понад тисяча російських військових з озброєнням і військовою технікою. Про це повідомляють в офісі президента. Російським військовим запропонують здатися.

А на Донеччині окупанти вчергове спробували взяти Сіверськ. І учергове - без успіху. Наші бійці міцно тримають там оборону. Ситуацію на власні очі у фронтовому місті бачив Руслан Смєщук. Його ексклюзивний репортаж далі.

Руслан Смєщук, кореспондент:

Зараз ми їдемо в Сіверськ - це місто яке росіяни брали два чи три рази, правда тільки в інтернеті - в реальності ж лінія фронту проходить за містом, там йдуть активні бойові дії, ну і що там на зараз - подивимось вже на місці.

Повз випалені хлібні поля, під звуки постійної канонади ми добираємося до Сіверська. Це місто зараз - вістря головного російського удару. Після відходу ЗСУ з Лисичанська, окупанти неодноразово намагалися штурмувати Сіверськ. Але їх щоразу зупиняли за містом.

Руслан Смєщук, кореспондент:

Здається такий вигляд зараз має третина, чи навіть половина будинків в Сіверську. Всюди по місту можна побачити величезні вирви - чи навіть кратери, тому що сюди прилітають снаряди найбільших калібрів, а також авіаційні бомби.

Тож зараз росіяни просто стирають Сіверськ. Особливо страшно виглядають сліди від влучання бомб. Їх тут - десятки. Настільки щільно росіяни застосовують тут фронтову авіацію.

Оце приклад того що прилітає по Сіверську. Це чи вирва, чи навіть кратер від 500 кілограмової авіаційної бомби.

Це авіаційні удари, які проводять рашисти по території, які вони збираються визволяти. Але їх тут ніхто не бачить. Хай прийдуть сюди у своїй рашистській формі - хай люди розірвуть їх на куски.

Від таких масованих обстрілів постійно гинуть мирні жителі. Ось на цій вулиці чоловіка так і поховали біля дому. Доправити його тіло на кладовище просто не мали можливості.

Валерій, житель Сіверська:

Куда вывезти? Он просто сидел возле дома. И снаряд влетел, и все, и погиб. И похоронили. Сейчас таких нет снарядов.

Валерій живе поряд із будинком загиблого.

Валерій, житель Сіверська:

Мы не можем выехать, то что у меня жена… У нее сахарный диабет, она не может. И там человек - он лежачий, мы его досматриваем. Дети уехали, а мы не можем.

Потім ми ще кілька разів почуємо такі ж драматичні історії.

Позивний "Сталкер", військовослужбовець ЗСУ:

Населення постійно отримує поранення. Гаряче стає і небезпечно для мирного населення. Тому працюємо з ними, просимо, щоб вони виселялись, є такі, що виїжджають, а є такі, що залишаються. І страждають вид цих обстрілів.

Ігор, військовослужбовець ЗСУ:

Ви бачите, як вони беруть Сіверськ? Бажання в них є знищувати. Брати вони не вміють. Оце що вони можуть - просто розстрілюють будинки мирних людей, ні нащо не зважають.

Іноді снаряди свистять, здається, прямо над головою.

Але це дуелі артилерій, і боєприпаси в обидва боки просто літають над містом.

Руслан Смєщук, кореспондент:

Ну от атмосфера тут така - напружена. Пусті вулиці, розбиті будинки, вирви, постійно канонада, свист снарядів над головою і повна безлюдь.

Ще попрацювавши в Сіверську ми розуміємо, що людей тут набагато більше ніж здається. Близько двох тисяч. Просто по вулицях тут не дуже ходять - здебільшого тиснуться до будинків і підвалів. Більшість з тих, хто залишився - залишилися від безвиході.

У меня мать старая - никак не уговорю. Я б поехал. 90 лет, она уже…сказала буду тут умирать. А мне деваться некуда. Такие дела ребята.

А хтось, як Анжела та її чоловік - просто не готові кидати в буквальному сенсі все своє життя і починати нове. Біженське.

Анжела, жителька Сіверська:

Потому что все, что нажито, осталось здесь. И квартира, и дача, и дом. Чтобы куда-то уехать - надо начать жизнь заново. Если ехать, я возьму сумочку небольшую. А скоро холода, а тепые вещи? Все наше имущество здесь, вся наша жизнь здесь…не знаю.

Також від постійних обстрілів страждають і міста більш віддалені від фронту. Слов'янськ, Краматорськ, Дружківка і Костянтинівка...