Стіни з бетонних плит, бліндажі та металеві їжаки: як Інженерна рота рятувала Київ [ Редагувати ]

Ще кілька місяців тому всі дороги Києва були заставлені протитанковими загородженнями, а блок-пости були мало не на кожному кроці. Деякі фортифікаційні споруди, які поспіхом ставили у перші тижні війни, подекуди зберігаються й досі. Наш наступний сюжет - про тих, хто власноруч перетворював мегаполіс на фортецю. Чим займається Інженерна рота нині - розповість Роман Барашев.

Стіни з бетонних плит та гори з мішків із піском, бліндажі та металеві їжаки. Наприкінці лютого - на початку березня блок-пости у Києві були розташовані мало не на кожному кроці. Шлях окупанту перегороджували чим тільки могли.

Михайло, речник, Інженерної роти 112 бригади ТрО:

Прокидаєшся вранці і першим ділом намагаєшся розробити руки, щоб просто стиснути кулак, настільки суглоби костеніють.

Михайло з позивним "Волиняка" - один із тих людей, які раніше нічого подібного не робили, але саме так, мішок за мішком, стали пізнавати тонкощі фортифікаційного мистецтва. Цю вогневу точку чоловік вважає одним із взірцевих об'єктів - її створено з ось таких габіонів.

Михайло, речник Інженерної роти 112 бригади ТрО:

Габіон - це дуже крута така конструкція, це величезний кошик з металевої сітки, оббитий агроволокном і в середині він напаковується піском. Це один з наших флагманських блокпостів. Це потужна вогнева точка оборонна, яка захищає не лише від стрілецької зброї, але і від атак важкої бронетехніки, ця споруда витримує танкову атаку.

Бралися за лопати та тягали важкі вантажі навіть ті, кому ще не виповнилося й вісімнадцяти років!

Бійниці робилися різні, підходила тероборона, під зріст, робили під себе, в бліндажах ми укріплювали з боків, ця бійниця висока, широка може кулемет вміститись

Усі троє наші співрозмовники живуть у Дарницькому районі столиці. Єгор вчиться на програміста. В Інженерну роту прийшов, прочитавши оголошення у соцмережі: "Потрібні робочі руки".

Єгор Миколайчук, студент КПІ:

Перший день просидів дома, читав новини, мені було дивно, що я сиджу дома і нічим не можу допомогти. Прочитав, що потрібна допомога на Харківському мосту, набирати мішки.

Зорян цьогоріч закінчив школу.

Зорян Кулик, випускник 11 класу:

Більшість моїх знайомих виїхало із Києва - відсотків 95. Я залишився… Прийшов на Осокорки і випадково зустрів свого давнього друга.

Олексій вчиться на економічного географа.

Олексій Кофто, студент КНУ ім. Шевченка:

Навчився працювати з ломом, молотком, пилою. Дуже багато життів через цю війну поламано. Я був в багатьох містах на волонтерстві в Бучі, Ірпені, це страшно. Але я певен, що ми переможемо.

Ірина, начальник штабу Інженерної роти 112 бригади ТрО:

Наша зброя - це лопати, кірки, ломи молотки.

Забезпечення бійців Інженерної роти одягом, їжею, паливом, інструментами - такі завдання виконує Ірина, позивний "Ефка".

Ірина, начальник штабу Інженерної роти 112 бригади ТрО:

Все, що ви тут бачите, це було принесено з дому, куплено за власні кошти, за кошти, які нам жертвували наші друзі, родичі, знайомі і незнайомі. І ось я вам зараз покажу, пила, яка пережила березень і квітень місяць. Бензопила "Дружба". Вона була в неробочому стані, наші хлопці її повністю розібрали, перебрали і відновили.

Зараз - коли ворог із Київщини давно відступив - учасники Інженерної роти не сидять без діла. Вдосконалюють власну майстерність, аби за потреби швидко відреагувати на потенційну загрозу.

Михайло, речник Інженерної роти 112 бригади ТрО:

Такі об'єкти згодом повинні перерости в стаціонарні об'єкти оборони, тому що ми живемо в агресивному середовищі недружних сусідів і в будь-який час війна може повторитися і ці об'єкти повинні бути вже не одноразового використання, але об'єкт, який буде зроблений за іншою технологією, більш непримітний, більш міцний. Витривалий, і зроблений так, щоб не заважав ні перехожим, ні машинам і естетично вливався в ландшафт міста.

Ірина, начальник штабу Інженерної роти 112 бригади ТрО:

Я їздила в травні на Сумщину, я бачила, що там стоїть, мені хотілося вийти з машини, сказати, хлопці, давайте я вам розповім. Тому що стоять бетонні блоки, зверху покришки, спереду йож - це не захист!

А це відео - зворушило Інтернет! Мімі - справжня помічниця Інженерної роти.

Тарас, командир Інженерної роти 112 бригади ТрО:

Вона розтяжки шукає і дуже чутливий слух має. Чує всіх диверсантів в районі. Шуткуєте? Ні. Вона ходить по нашому об'єкту, у нас великий об'єкт, лісова смуга, і вона дійсно чує, десь там хруснула гілочка, вона відчуває і насторожливо намагається привернути увагу.

Хазяїн Мімі - командир Інженерної роти - просить не показувати обличчя. Вже зовсім скоро в нього відрядження, на схід. Поїде зводити надійні фортифікаційні споруди для захисту наших бійців на передовій.

Тарас, командир Інженерної роти 112 бригади ТрО:

Досвід мобілізації, досвід натхнення ми хочемо передати у інші регіони, ми хочемо показати, що це можна зробити, що можна організувати людей… допомогти воїнам нашим захистити їх життя.

Ілля, командир взводу охорони 112 бригади ТрО:

Война не закончилась и укрепляться нужно как здесь, так само собой, на линии фронта, на востоке.