Він не сидить у фейсбуці і не скаржиться на життя: історія простого комунальника, який наближає перемогу [ Редагувати ]

Він не сидить у фейсбуці, його не цікавить курс валют і він не скаржиться на життя. Костянтинович, так його називають колеги, вже 43 роки сумлінно працює комунальником і латає зношені труби. Саме від нього залежить - чи буде в оселях чернівчан вода.

Ольга Лучек з історією про простого робітника, який на своєму фронту наближає перемогу - далі.

Ось його чоботи. Вони крім болота не бачили нічого, високі та витоптані. А ось і їхній власник - Костянтинович. Він нині не в гуморі, бо ж ми заважаємо йому працювати. А він звик до тиші і самотності. Під суворим наглядом тут кожна аварійна труба, від його пильності не сховатися нікому. І знову аварія, котра за рахунком Костянтинович сказати не може, бо ж їх не злічити. Він просто стиснувши зуби - латає кожну трубу, заварює…і так вже 43 роки.

Георгій Андрушак, електрогазозварник дільниці водопровідних мереж:

На одному робочому місці камінь мохом обростає. І так ми як прийшли, тут привикли, так і ми працюємо по сьогоднішній день. Не сказав би шо легко, і не сказав би шо важка, ми вже до цего привикли і так ми працюємо. Так як тут, то це постійно по коліна в грязі, але нічо Бог добрий, Бог здоров'я дає. Шо будеш жалітиси, що тебе щось болить - саме лутше йдеш на роботу і тебе нічого не болить.

Немає води - почувши ці слова, він як солдат хутко одягає форму і вирушає на місце аварії. Найбільше латок на Дністровському водогоні, котрий ремонтує ще з -79 року. І хоч це тимчасовий захід, але коли йдеться про забезпечення людей - цей чоловік робить все можливе. Буває по дві доби корпається у воді, поки інші пишуть злісні коментарі у соцмережах.

Андрій Колесник, директор КП "Чернівціводоканал":

На таких людях тримається підприємство, тримається бригада. Найскладніші ремонти, які у нас відбуваються, найскладніші аварії, ця людина їх може полагодити і може якісно це зробити.

Цього разу працівників водоканалу викликала Марія Василівна. Каже, в останнє цю трубу міняли, коли їй було 17, зараз жінці майже 80. Вона пильно контролює роботу бригади і Костянтиновича зокрема.

Марія Василівна, жителька Чернівців:

Подвір'я залляте водою, по цій дорозі йде метрова труба, метрова, там страшенний напор води, а я кажу до них тогди ще в той час, що я дитина, хлопці, кажу, це ви будете класти таку трубу?!

Костянтинович не сперечається, каже, якби труби не були такі зношені, аварій було б набагато менше. Втім, до нарікань зізнається, вже звик. Тож, у відповідь - просто береться за роботу.

Георгій Андрушак, електрогазозварник дільниці водопровідних мереж:

Коли дзвонять, приходим на роботу, вдіваємоси, і як кажуть у бой. І вдень, і вночі, ну коли визивають, вихідний, не вихідний, у нас нема, ми як служба наша отака. Людям, містові треба дати воду! Сам живу на етажі, як без води, то дуже важко.

За плечима Георгія Костянтиновича чимало успішних проєктів. Він створив унікальне устаткування для розморожування поліетиленових водопровідних вводів, що дало змогу зекономити підприємству чимало коштів. До непростого графіка чоловіка звикли й рідні, дружина постійно передає йому лотки з їжею. Хоча він зізнається, часто запрацювавшись поїсти забуває. Цю трубу відремонтував і сміливо знімає робочу форму. Та від'їхавши лише десяток метрів, бачимо чергову аварію, потік води центральною дорогою.

Георгій Андрушак, електрогазозварник дільниці водопровідних мереж:

Приїжджаємо ми під дома, коли ми працюємо, виходять люди сваряться, ругаються ну і деколи у нас нерви здают, ми з ними ругаємоси, ну але слава Богу, всьо…всьо проходе.

Чоловік більшість свого часу працює у болоті. Не жаліється! Бо впевнений найважче зараз нашим хлопцям на передовій.

Георгій Андрушак, електрогазозварник дільниці водопровідних мереж:

Побажаю Україні більше за все миру, миру, миру і ще раз миру.