15 першокласників-переселенців навчатимуться у Чернівецькому ліцеї: розмова з дітлахами [ Редагувати ]

Три дні до 1 вересня. На Буковині більшість учнів навчатимуться офлайн чи за змішаною формою, адже область увійшла до регіонів, де обладнано найбільше укриттів. Школярі, серед яких багато і тимчасово вимушених переселенців, обов'язково сядуть за парти. Лише у Чернівецькому ліцеї навчатимуться 52 внутрішньо-переміщених дітей, з них - 15 першокласників. Ольга Лучек познайомилася з майбутніми учнями.

Добрий день! -Добрий день! - Як тебе звати? - Тьома! - Я Оксана Василівна, давай знайомитися.

Впевнено, з усмішками та допитливим поглядом вони вперше відкривають двері школи. Артему перша вчителька сподобалася. Хлопчик мав би навчатися у рідному Херсоні, але війна все змінила... Зараз у новому місті Артем адаптувався і вже рахує дні до першого дзвоника.

Артем, першокласник, переселенець з Херсону:

У мене тут багато друзів, і ще одна любимая, це Настя. Я з Херсона, мені в Херсоні було добре, ми там запрошували друзів до нас додому. У мене в Херсоні лежить дуже багато хотвілсів, ну боюсь, що дом розбомблять, але дом не розбомблять, тому що він створений з дуже міцного бетону.

У Чернівцях майбутні першачки-переселенці вже знайшли чимало друзів. Кажуть, місто їм подобається і нова школа теж.

Мирон, першокласник, переселенець з Дніпра:

Мені купили дуже класний рюкзак з динозаврами і я дуже хочу його взяти до школи.

Батьки не приховують емоцій, адже адаптуватися до нової школи мають не лише діти, а й вони самі. Бо починати життя з чистого аркуша - завжди тяжко.

Анна, мати першокласника, переселенка з Херсона:

Хоч ми вже тут за ці пів року освоїлися, але все одно це є рідне місто і це ніщо не замінить. Ми вже планували, ми вибрали школу, а тут все прийшлося заново робити.

Яна, мати першокласника, переселенка з Дніпра:

Ми кожен місяць думали: ось ми повернемося, ось повернемося, але пройшло пів року і ми досі в Чернівцях. Впевнена, що йому буде дуже затишно, бо я бачу які дітки, які батьки нас оточують, і ми йдемо з легким серцем до школи.

Оксана Василівна тим часом вже завершує останні підготування до перших уроків. Розповідає, в умовах війни навчатися нелегко. Повітряні тривоги у місті часто, тож до початку навчального процесу з учнями ще тренуватимуться спускатися в укриття. Щоб діти були готові і не злякалися.

Оксана Рупташ, вчителька Чернівецького ліцею:

Якщо буде можливість, будемо навіть проводити уроки, пан міністр нас запевняв, що якщо ви маєте в собі таку силу, можливість, то проводьте, якщо ні - будемо займатися з дітьми, будемо співати пісень, вчити вірші. Ну я думаю, що тривожність буде високою, але ми якось будемо старатися зменшити цю тривожність у дітлахів.

У Чернівецькому ліцеї до навчального процесу готувалися довго. Укриття забезпечили всім необхідним, навіть принесли теплі пледи.

Людмила Краміна, директорка Чернівецького ліцею:

Початкова школа ходитиме кожного дня, а старша школа - на змішаній формі навчання, у закладі облаштували укриття, так само підписали договір з центральною бібліотекою поруч з нами, у них бомбосховище.

Вже за декілька днів першачки підуть до школи. А поки хочуть скористатися нагодою і передати вітання українським захисникам.

Артем, першокласник, переселенець з Херсону:

Побажаю їм здоров'я і щоб у них ніколи не закінчувалися патрони і щоб вони з одного удару убивали Путіна.

Мирон, першокласник, переселенець з Дніпра:

Я їм бажаю здоров'я. Я хочу, щоб якнайшвидше війна закінчилася і я повернувся додому. І хочу, щоб наші воїни повернулися з Перемогою.