Франківськ оплакує героїв: серед полеглих - багаторічний очільник франківського "Пласту" [ Редагувати ]

Франківськ оплакує героїв. У місті попрощались одразу з чотирма захисниками. Усі вони загинули в один день - 7 грудня. Серед полеглих - багаторічний очільник франківського "Пласту" Назарій Лугарєв.

Храм імені Володимира та Ольги в Івано-Франківську не вміщає всіх охочих попрощатися із загиблим героєм. Люди йдуть і йдуть. 

Надія, жителька Івано-Франківська:

Такий цвіт гине. Дуже шкода. Любимо їх. Вони нас захищають.

Ірина, жителька Івано-Франківська:

Я прийшла, аби віддати йому останню шану, тому він з моїм сином разом ходили на "Пласт" ще як були маленькими дітьми. Мені дуже шкода.

Назарові було тридцять два. Товариші-пластуни згадують про нього як про цілеспрямованого хлопця, який ніколи не обирав легких шляхів. 

Тарас Зень, пластун: 

Він ще грав в музичній рок-групі, постійно в новаторах пластових, на наших вечірніх мандрівках, таборах він грав часто на гітарі, за це його любило товариство. Бо де Нараз, там гітара, там весело.

У 2013 - Назарій поєднав своє життя із ЗСУ. Спершу була строкова служба, далі - контракт.

Віталій Голутяк, пластун:

Ми обговорювали одного разу, коли збиралися гуртком, обговорювали його військовий шлях, казав, що він збирається підписувати контракт, це якраз був період, коли він закінчив строкову службу і планував залишатися військовим.

Брав участь в АТО. В 2018-му повернувся до мирного життя та очолив івано-франківський "Пласт". З початком повномасштабної війни знову став на захист країни. Воював на Запорізькому напрямку у лавах 102-ої окремої бригади Сил ТрО імені полковника Дмитра Вітовського. Сьомого грудня під час виконання бойового завдання Назар разом із кількома побратимами потрапив під мінометний обстріл. Загинув боєць поблизу Гуляйполя. 

Траурна процесія із тілом Назарія Лугарєва із храму рушає вулицями міста. Перша зупинка біля ліцею, де навчався боєць. 

Біля пам'ятника "Пластунам, що не зломили своїх присяг" - зі своїм керівником прощаються і франківські скаути. І нагороджують його залізним Пластовим Хрестом. Посмертно. Це одна з найвищих нагород. Надається за хоробрість у боротьбі за Батьківщину. Приймають нагороду рідні бійця. 

Сьогодні прощалися, крім Назара, ще із сержантом Ігорем Сабадахом, солдатами Ігорем Гойванюком та Артуром Грималюком, які теж загинули сьомого грудня. Всі колони з'єднують в одну… 

Андрій, військовослужбовець:

Це хлопці з мого батальйону. Це дуже велика втрата для нашої громади. Батальйон - це як одна велика людина, це була сформована частина, разом вирушили на передній край Запорізької області, де боронили нашу країну. На жаль, втрати є, і вони ще будуть.

Юрій Мухін, заступник начальника обласного територіального центру комплектування та соціальної підтримки:

Для нас це величезна втрата, це хлопці, яких всі знали. Всі пішли добровільно, всі поставили собі за мету захистити ..захищаючи Прикарпаття, вони захищали всю Україну. Свідомо прийняли рішення і ось така втрата. Коли ховаєш чотирьох одразу, дуже почуття важкі. Ми проводжаємо героїв, героїв, які віддали життя за Україну. 

Поховали бійців на міському кладовищі на Алеї Слави.