Новорічні аншлаги у львівських театрах: що пропонують глядачам [ Редагувати ]
Новорічні аншлаги у львівських театрах. Усі квитки на вистави жителі міста та гості розкупили ще кілька місяців тому. Через війну змінився й сам репертуар вистав. Що пропонують глядачам і чи безпечно зараз відвідувати театри - дізнавалася Христина Гашенко.
У театрі дітей та юнацтва - жодного вільного місця. На сцені - новорічна вистава про святого Миколая. Від акторіва не відводить очей малеча.
Перед виставою дітям довелося двічі ховатись в укриттях - у Львові лунала повітряна тривога. Та, попри чергову загрозу російських ракетних ударів, бажання додитивитися історію про Миколая, у юних глядачів не зникло.
Катерина, жителька Львова:
"Мама, коли почнеться?", ось так реагують, коли почнеться вистава. І все. Ми звикли уже до тривог і тому інших емоцій немає, до всього людина звикає.
Із Харкова до Львова через постійні ворожі обстріли переїхала Євгенія із дітьми. За останні 2 місяці вони вже вдруге прийшли в театр.
Євгенія, переселенка з Харкова:
Лише творчість може вилікувати, мені здається, якісь травми, які пережиті під час війни. І це досвід нашого минулого і сподіваюся це нам усім допоможе.
Цього сезону у театрі - три премʼєри, і на кожній чекають дітей.
Ігор Гулюк, актор Першого академічного театру для дітей та юнацтва:
Радість дітям мусить бути. Вони не винні що якийсь там… хтось щось недобре робить із нашою державою, псує їхні долі. Театр для того і є, щоб хоть частинку радощів зробити нашої малечі.
Аншлаг і у театрі Зеньковецької. Тут залу заповнили дорослі відвідувачі. За 2 години, які актори прожили на сцені, відвдувачі дякують оплесками.
Євгенія, жителька Львова:
Нам все сподобалося, гра акторів. Вони були такі запальні.
У театрі вдалося забути про щоденні турботи воєнного часу.
Ірина, жителька Львова:
Ми живемо в такий час, що ситуація постійно стресова і сама роздумувала не раз над тим, чи вартує, чи не вартує. І прийшла до висновку, що все-таки вартує, тому що психологічно це як бальзам на душу ці вистави.
Грати на сцені веселих і усміхнених героїв акторам непросто. Бо ж розуміють, що в цей час чимало колег ризикує життям на фронті.
Олександр Норчук, заслужений артист України, актор Національного театру ім. М. Заньковецької:
Відверто важко, важко, бо ми пробуємо зібратися своїм єством, пробуємо людей якось під зарядити хоча б якоюсь енергетикою. Дуже хочеться вірити, що нам це вдається, бо направду дуже важкий час для всіх. Держави. Але ми всі віримо зі всіма буде перемога за нами і що хлопці повернуться живі, здорові.
Перед премʼєрами у театрі провели опитування серед гостей та жителів міста: що воліють побачити війни на сцені - драми, трагедії чи комедії. А ще, обираючи репертуар, радилися з медиками.
Андрій Мацяк, генеральний директор Національного театру їм. М. Заньковецької:
Ми радилися, спілкуємося із психотерапевтами, із лікарями і думаємо, яким чином що і як робити. Вони говорять про те, що треба робити легкі речі, спокійні речі, без загострень, без якихось дуже гострих конфліктів.
Люди ідуть у театри за відпочинком, усмішками та частинкою казки. І отримують усе це.
