Місяць у пеклі: історія маріупольської акторки театру [ Редагувати ]
У Дніпровському театрі драми та комедії Марія працює помічницею режисера.
Втратити все і віднайти в собі сили жити знову. Ми продовжуємо цикл сюжетів про українців, які через російську агресію вимушені були залишити рідні домівки. І чергова історія має назву "Життя – театр" й присвячена переселенці з Маріуполя Марії Бойко. Дивімося.
Місяць у пеклі. Так про масштабне вторгнення росії в Україну та про жіття під постійними обстрілами в рідному Маріуполі, згадує 19-річна Марія Бойко. За фахом дівчина – акторка, з 15 років працювала на сцені місцевого народного театру "Театроманія".
Перші тижні війни нагадували Марії страшний сон. Коли ж на очах дівчини ворожа ракета зруйнувала сусідську оселю й мало не забрала життя її рідних, довго плакала та молилася.
Марія Бойко, переселенка з Маріуполя:
Вона знесла квартиру наших сусідів і частину нашої квартири, коли ми були там і єдине, що нас врятувало - просто те, що ми були в іншій частині нашої квартири. І от це єдине, і це було таке диво, що ми навіть не могли певний час усідомити це.
Десятки вбитих та поранених щодня. Частину злочинів, скоєних окупантами у місті, Марія змоглла зафільмувати на свій мобільний.
Російські солдати вони там просто заїжджали на танках і стріляли куди бачили. Там будинок, не будинок, їм було все одно.
Одного дня Марія потрапила в полон. Її під дулами автоматів чотири доби тримали в приміщенні однієї з лікарень. Туди зганяли й інших містян. Частина бранців потребувала негайної медичної допомоги, пригадує дівчина, але не отримували її.
Марія Бойко, переселенка з Маріуполя:
В них були якісь там поранення дуже серйозні і лікарі там, яких також тримали з 24 лютого, вони не могли допомогти цим людям. Тому що в них була задача, що вони мають в першу чергу допомагати російським військовим. От і тому там, звичайно, було дуже багато крові, дуже багато людей, які от просто вмирали в цих коридорах в лікарні.
Наприкінці березня Марії поталанило. Вона опинилася серед тих, хто зміг потрапити на підкронтрольну Україні територію. Спочатку дівчина понад 20 кілометрів йшла пішки, а потім водій якоїсь вантажівки довіз її разом із іншими маріупольцями до Бердянська. Далі через зелений коридор транзитом - у Запоріжжя й остаточна зупинка в Дніпрі. Тут Марія знайшла не лише дах над головою, а й роботу за фахом.
Увага! Репетиція вистави "Барбер-шоу" починається за 20 хвилин. Прохання всіх акторів переодягтись для того, щоб зробити промофотографії.
У Дніпровському театрі драми та комедії Марія працює помічницею режисера. Каже: функціональних обов'язків та зон відповідольності побільшало.
Марія Бойко, переселенка з Маріуполя:
Як без глядача не буде вистави, так і без актора, але якість вистави вона залежить від от всіх цих людей, які поза сценою.
Після пережитого, каже Марія, зрозуміла, що насправді цінно. Тепер вдячна кожному дню. Триматися з оптимізмом допомагають улюблена справа та віра, що війна одного дня обов'язково завершиться ПеремогоюУкраїни!
