Першими приїжджають на місця обстрілів: історії героїв ДСНС із Запорізької області [ Редагувати ]

Їх називають героями без зброї. Це про співробітників ДСНС. Вони першими приїжджають на місця ракетних та артилерійських обстрілів, розбирають завали та допомагають людям. Про героїчних рятувальників зі Степногірська, Оріхова, та Гуляйполя, що на Запоріжжі - наш наступний матеріал.

Я тут з самого начала, я невиїзний. Я все время тут. Я вже прівик…

Поки є вільна година, Володимир рубає дрова. Пожежно-рятувальна частина, у якій він працює, у Гуляйполі. Місто щодня намагаються захопити російські загарбники, тому обстрілюють його з усіх калібрів. Ворожий снаряд може прилетіти будь-якої миті, каже рятувальник.

Володимир Федишин, командир відділення Гу ДСНС України в Гуляйполі:

Скільки на пожарах попадали, не тільки я - пацани тоже. Тушили на пологівьскому шляху. Тільки начали їхати, а нє… стояла машина. Один снаряд перед машиною… (вибух) Ось машина. Били отсюда і осколки пішли у цю сторону. Там і в вікна заскакували, чого тільки не було. Тоді тут гатили так, шо…

Єгор працює диспетчером. Каже - найстрашніше було, коли вгатили по будівлі частини. Нині переборов переляк.

Пережив, напевно, той момент, коли страшно. Хлопці підбадьорюють.

Не вщухає канонада й в Оріхові. Про прильоти рятувальників повідомляє пес Талісманчик.

Володимир, рятувальник з Оріхова:

Вони всі тут собаки приблудні, вони чувствують прильоти, ховаються, просять внутрь. Ми їх підкармлюєм. Це наші, як сказать, сотруднікі…

Чоловік вже не здригається від гучних звуків.

Це нормально…

Відстань до місця, де пролунав вибух, каже, навчився визначати на слух.

Володимир, рятувальник з Оріхова:

Чуєш виход. Єслі дальше від нас виход, то значить до нас не долетить. Буває по разному, але ми вже привикли.

Рятувальники Степногірська перечікують обстріл в укритті.

Михайло Грицак, водій пожежно-рятувальної частини Степногірська:

По часті дуже часто прилітало у нас. По кругу, скажемо так. В 10-50 метрах від нас. 100-200 метрів. Саме близький, напевно, метрів 10.

Тому місце відпочинку рятувальників вже 10 місяців в укритті. Його обладнали під нагальні потреби. На поверхні залишилися лише рятувальні машини.

Руслан Семеренко, пожежник-рятувальник зі Степногірська:

Там наверху дуже опасно бути - знаходимось тут. Зробили інтернет, протягли сюди, посилювач зв'язку - все своїми руками зробили для власного комфорту.

Рятувальники з цієї частини не тільки гасять пожежі та ліквідовують наслідки обстрілів. Вони перші, хто надає допомогу людям, які застрягли на "дорозі життя". Цей шлях який з'єднує вільну Україну з тимчасово окупованою її частиною.

Михайло Грицак, водій пожежно-рятувальної частини Степногірська:

На "дорозі життя" ми постоянно виєзжаєм, витягуєм людей, рятуєм. І пріходи там, прильоти, рядом коло нас…

Максим Копачев, рятувальник зі Степногірська:

Кожен наш виїзд це як нова пригода. Постійно ми так. Працюєш і голова постійно на 360, бо кожну секунду може прилетіти.

Скаргам на умови праці немає місця, каже Максим, адже під час війни кожен має робити те, що може, задля перемоги.

Максим Копачев, рятувальник зі Степногірська:

Ми вибрали самі собі таку працю, ми виконуємо свою роботу і по-другому ніяк. Хлопці в окопах, а ми тут. По-другому ніяк.

Кожен з цих чоловіків бажає якнайшвидшої перемоги України, щоб мати змогу зустрітися с родиною. А поки після чергового обстрілу сідають по машинах та вирушають на ліквідацію наслідків ворожих обстрілів.