Продовжують місію попри війну: як нині працює дослідна станція "Академік Вернадський"? [ Редагувати ]
До завершення наближається 27 антарктична експедиція. На станції "Академік Вернадський" продовжують працювати наші полярники. Щоправда, дехто з фахівців з початком повномасштабного вторгнення екстерено повернувся в Україну, аби боронити її зі зброєю в руках. Про життя і роботу полярників розкажуть наші одеські кореспонденти.
Антарктида. Українська дослідна станція "Академік Вернадський". Попри велику війну, Україна продовжує свою полярну місію.
Євген Дикий, директор Національного антарктичного наукового центру:
Нам навіть вдалося на початку війни, в березні, зробити перезмінку, щоб не залишати людей зимувати другий рік поспіль, що було б дуже тяжко. Станція працює. Звичайно, нам довелося дуже порізати наші плани.
Плани змінилися не тільки через зменшення фінансування. Частина проєктів на паузі - адже розробники на фронті зі зброєю у руках.
Євген Дикий, директор Національного антарктичного наукового центру:
Зокрема, ваш земляк, одесит, Андрій Зотов, мій колега і близький друг, морський біолог, з яким ми разом ходили в експедиції і в Чорному морі, і Південному океані. Його війна застала на станції "Вернадський". Він тоді кинув все, вскочив на борт найближчої туристичної яхти, яка проходила повз станцію і вже власне в березні був на фронті, у своїй рідній 28 бригаді. Наразі він в Києві, у госпіталі. Важкопораненого його привезли із Бахмута. На щастя, вже точно жити буде. Мій заступник директора Антарктичного центру В'ячеслав Марченко, він зараз взагалі в самому пеклі: командує взводом в Соледарі.
Науковці живуть одночасно у двох світах. Уважно слідкують за колегами на фронті, допомагають їхнім підрозділам. І водночас - продовжують спостереження, які не можна переривати ні на день.
Перша година ночі, пропав інтернет. І треба почистити антену, яка ззаду мене від снігу. Адже наукові дані мають надсилатися вчасно.
В Антарктиді проблеми зі зв'язком переважно через погоду.
Олена Марушевська, речниця Національного антарктичного наукового центру:
Я пам'ятаю, як всі казали, ось полярником бути важко. А и тепер полярники нам кажуть: "в нас все добре, інтернет є, нічого не виключають, тривог немає - ми за вас переживаємо".
Зупиняти роботу станції не можна, впевнені полярники, аби не втрачати інвестиції, які Україна робила протягом 27 років. Команда проводить щоденні вимірювання. Цінність таких досліджень саме в безперервності.
Євген Дикий, директор національного Антарктичного наукового центру:
Це кліматичні вимірювання, магнітометричні вимірювання, це озоновий шар, це іоносфера. Кліматичні, взагалі, з 1940-х років, магнітометричні - з 70-х, озонові - з 70-х, іоносфера - з 90-х. Тобто, в будь-якому разі, від чверті століття і більше. І перервати їх зараз, через війну - це був би злочин проти світової, не тільки української науки.
Вдалося зберегти й найцінніший актив, - науково-дослідне судно "Ноосфера". Криголам Україна придбала у Великої Британії півтора року тому. За місяць до початку великої війни, 28 січня, судно відправилося з Одеси у свій перший полярний рейс під українським прапором.
Євген Дикий, директор Національного антарктичного наукового центру:
І десь 30 січня "Ноосфера" якраз проходила вже Дарданели, а на зустріч їй вже йшла ціла ескадра російських військових кораблів. Вже по повному військовому регламенту, в режимі радіо-мовчання. Можна сказати, що наша "Ноосфера" розминулася з війною в Дарданелах.
"Ноосфера" - науковий центр на плаву, що дозволяє робити хімічні, фізичні та біологічні дослідження. Але поки від морських експедицій українським вченим довелося відмовитися. "Ноосфера" використовується переважно як льодове транспортне судно. І просто зараз доставляє в Антарктиду польських полярників.
Євген Дикий, директор Національного антарктичного наукового центру:
Ми купляли судно не для того, щоб тільки возити людей і вантажі, а, в першу чергу, щоб досліджувати океан. В нас там обладнання, яке дозволяє працювати до семи кілометрів глибини. Навіть зараз під час війни ведеться робота з Європейською комісією, щоб можливо ми взяли участь в якомусь з ЄСівських проєктів. Щоб працювало і наше судно, і наші науковці.
А поки "Ноосфера" виконує переважно логістичні завдання, довелося подбати про додаткові заходи безпеки.
Коли наше судно заходить в іноземні порти, ми, до речі, дивимось, чи не стоїть поруч будь-яке судно російського прапора. Бо навіть ті з них, що мирні та науково-дослідні, на них цілком можуть бути й спецназ, і диверсанти, і хтозна-що. Доводиться приділяти цьому увагу.
А ще полярники працюють на майбутнє. Разом з одеськими художниками для дітей, які вимушено виїхали з рідних міст, організували спільний науково-творчий проєкт з вивчення Антарктиди. Учасники навіть поспілкувалися з членами експедиції.
Олена Велика, засновниця творчого простору "Діалоги":
Коли діточки побачили справжню станцію, справжніх полярників, кока, який там готував. Нам показали пінгвінів, які ось-ось стануть батьками. Біля станції, великі хуртовини.
Екскурсія станцією в прямому ефірі вразила дітей. А пінгвіни викликали захоплення.
Софія Бицак, переселенка з Херсона:
Вони дуже гарні, в них маленькі лапки, їх не видно, а ще - хлопчики пінгвіни, вони збирають для своїх жінок каміння, хто зібрав більше каміння - той виграв. В них є такі ігри, у пінгвінів.
Після наукової почалася художня частина. Колективна робота, мапа Антарктиди, після виставки переїде до Національного Антарктичного наукового центру. А в юних дослідників вже почали формуватися плани на майбутнє.
Я мрію стати вченим.
Що саме вивчатиме, одинадцятирічний Тимофій ще не визначився, проте, головне, вважають автори проєкту, їм вдалося.
Олена Велика, засновниця творчого простору "Діалоги":
У них є мрія! Є бажання. Це найважливіше, що може бути сьогодні. Діти наші в стані війни мріють, вірять, бажають!
