Актори розбомбленого театру нині працюють в Ужгороді: пережите закарбували у виставі "Маріупольська драма" [ Редагувати ]

Нині актори розбомбленого маріупольського театру переїхали і працюють в Ужгороді. Пережите закарбували у виставі "Маріупольська драма" і вийшли на сцену, аби згадати той страшний день і зіграти самих себе. Євген Соломін - усе бачив. 

Напис "Діти" перед театром в Ужгороді - точно такий же, як був і рік тому - в Маріуполі, перед драмтеатром. А на сцені – "Маріупольська драма". Вистава про події, які розгорталися того трагічного дня, 16 березня 22-го року.

Дмитро з родиною працював в Маріупольському театрі. Там же - ховався від російських бомбардувань. І таких, як він, було сотні. Шукати укриття в театр сходилися люди звідусіль. 

Вот здесь у нас собираются люди для выдачи питания. В первую очередь ми детям, женщинам, старикам, а потом мужики.

Дмитро бачив як окупанти бомбардували місто. Але ніхто не міг подумати, що росіяни зможуть отак цинічно скинути бомби туди, де ховалися лише цивільні. 

Люди, які вибралися з татру, просто кидаються під автівки. Аби вибратися з цього пекла! А літак летить просто на нас! Ми падаємо в багнюку і молимось…молимося…бо не знаємо як порятуватися.

500-кілограмова авіабомба влучила в центр глядацької зали. Врятувались в основному ті, хто перебував біля стін, хоча і ті частково обвалились.

Дмитро Муранцев, актор Донецького обласного драмтеатру (м. Маріуполь):

Я бачив багато білого кольору, газон був весь білий, уламки каміння, і кров була дуже видна, бо всі були білі.

Віра Лебединська - ще одна актриса, яка вижила в драмтеатрі Маріуполя. На сцені, як і Дмитро, розказує глядачам свою історію.

Віра Лебединська, акторка Донецького обласного драматичного театру (м. Маріуполь):

Мені дуже важко грати, коли я розказую про стільці, я плачу, я знаю де це знаходилось, медсклад, медпункт, дуже важке ставлення. Кожного разу як знову. Я бачила цих людей прибитих, переступали дівчину, батьки плакали, люди в розпачі, обличчя були страшні, куди біжати, тікати, ніхто не знав.

Актори, які вижили після бомбардування драмтеатру, нині живуть в Ужгороді. І продовжують працювати. За рік театрали вже підготовуали чотири премʼєри. П'ята - вийде за два дні. Але "Маріупольська драма" - для них особлива. 

Людмила Колосович, в.о. керівника Донецького обласного драмтеатру (м. Маріуполь):

Очевидці говорять, що там загинуло 600 людей. І тих людей ніхто не дістава з-під руйнованих каменів. Їх просто залили бетоном. І це не врятувало від запаху. Там не може бути театру. Там має бути меморіал жертвам цієї російської…

Театрали мріють повернутися у свій рідний Маріуполь.