Як не впасти у депресію під час війни: професор психології дав поради українцям (відео) [ Редагувати ]

Звикнути до війни дуже важко, але таке звикання, мовою науки -  "адаптаційний синдром", дуже необхідне для збереження психічного здоров'я та усвідомлення конкретною людиною власної норми життя. Про це в ефірі національного телемарафону "Єдині новини" розповів клінічний професор психології Віталій Луньов.

Можна звикнути до війни. І навіть на первинних етапах адаптації до війни і стресу, який викликаний війною і рештою небезпечних екстремальних ситуацій, в яких знаходиться зараз людина. Таке звикання до війни, мовою науки -  "адаптаційний синдром", є дуже необхідним. Через те, що саме в цей момент може з'явитися те, чого ми як фахівці прагнемо - усвідомлення конкретною людиною власної норми життя. 

 

Тому саме здатність адаптуватися до екстремальних кризових воєнних умов є необхідною. Тому на певний період часу треба дозволити собі мислити в категоріях життя "воєнний час". Здорова адаптивна реакція непатологічна, вона власне і пов'язана зі здатністю організму перелаштуватися до якихось аспектів нового життя, дещо змінити і дещо нового прагнути.

 

Якщо всі ці речі будуть збалансованими, можемо бути впевненими у тому, що негаразди, які неминучі на певний період нашого українського життя, ми зможемо їх подолати, зможемо бути до них сильними.

Війна та стреси, з нею пов'язані,  не означають, що людина стане невротиком і в неї виникнуть психологічні проблеми.

Дуже часто буває так, що навпаки, під час війни деякі розлади, особливо невротичної генези, вони навпаки стають більш контрольованими. Статистика стверджує, що навпаки, деякі невротичні розлади, це те, що може бути характерно для певної значної навіть кількості людей, вони пригальмовуються і навіть інколи зникають.

 

У нас є такі дослідження українського синдрому, які покажуть, що попри очікування того, що українці мали б зламатись в деяких аспектах, навпаки, у поведінкових патернах відбулися проактивні зміни. Тобто навпаки, є близько 7-10% випадків одужання.

Психічне здоровя та лікування від стресу має початися з того, що людина має відчувати себе безпечно і спокійно. 

Якщо забезпечення основних своїх потреб реалізується, то це вже стає певною гарантією на якийсь час, аби відчувати себе безпечно і спокійно. Для зниження переживання тривоги та інших якихось постравматичних аспектів це є вкрай важливим - забезпечення стабільності, бо коли є втрата всього, то відбувається навіть надмірна переоцінка дрібниць якихось.

 

І тому іноді кажуть про те, що особам які вимушено є переміщеними, їм треба давати багато дрібних речей, для того, щоб у них з'являлося відчуття того, що у них є дуже чогось багато, бо вони багато чого втратили. І тому коли є така допомога, це безсумнівно фундамент психічного здоровя. Бо психічне чи ментальне здоров'я воно не існує поза межами фізичного та матеріального. 

 

З самого початку для реабілітації психологічної чи фізичної, потрібно забезпечити нормальне фізичне функціонування людини. Це є першочерговим для подальшої психологічної реабілітації.

Допомога спеціалістів, зокрема психолога, потрібна далеко не всім людям, які стикнулися зі страшними реаліями війни.

У будь-якої людини є достатньо ресурсів для того, аби це все опанувати. Коли їх не вистачає, потрібна допомога фахівців, які у всьому цьому обізнані. Тому я б уникав наративу того, що всі зараз потребують психологічної допомоги.

 

Ми напрочуд сильні як нація, і наші люди зазвичай здатні вистояти в таких умовах. Але у випадках, коли вже йдуть якісь паталогічні процеси чи дуже стає помітною зміна активності людини в повсякденному житті, чи вона починає переживати певні паталогізовані стани, тут потрібна підтримка фахівців.