Психологія війни: як пережити відчуття страху та небезпеки [ Редагувати ]
У стані постійної небезпеки та стресу зараз живуть мільйони українців.
Як війна впливає на нас? І чому тривогу та паніку не варто ігнорувати? Наші кореспонденти поспілкувалися з дослідниками травматичного стресу. І розкажуть про нові розробки у психології та нейробіології. Дивіться.
Єлизавета Гацко - жителька Києва:
Це було дуже важко, я пам'ятаю, що перші 3 тижні взагалі кожного дня я була в постійному стресі. Це страх перед тим, що ти не знаєш чого очікувати.
Відчуття страху у перші тижні повномасштабної війни майже не полишало - розповідає киянка Єлизавета Гацко. Під звуки сирен, вибухів і залпів артилерії жінка пережила переїзд, розлуку з мамою, що жила в окупації. Здавалося, сліз в очах уже просто не залишилося.
Єлизавета Гацко - жителька Києва:
Перед тобою перед обличчям ставав страх смерті, я говорю, а в мене аж мурашки по шкірі. Це було аж місяць,мами не було на зв'язку, це було дуже важко, коли я поїхала в Ужгород, мені також було дуже важко, я не розуміла, що з мамою і мамина подруга мені сказала: "Якщо ти не візьмеш себе в руки - або тебе, або ти, ця війна тебе вб'є раніше."
Війна сильно вдарила по емоційному стану більшості людей - зазначає психолог Наталія Шестак. Цивільні просто не були готові до таких нервових ударів. Військові - взагалі змушені майже постійно жити у стані стресу.
Наталія Шестак – психолог:
Это о психологии военных - у них нет полутонов, у них есть это свой или чужой. Когда человек приходит в мирное пространство, здесь много этих полутонов, много этих полу-нравится, не нравится. Вот эта разность она выпячивается и после войны, после победы, мы столкнемся еще с рядом агрессии, к которой мы должны быть готовы, потому что начнутся мерки.
Наталія з позивним "Ангел" до війни працювала кінопродюсером. 24-го лютого над її будинком пролетіли ворожі літаки.
Позивний "Ангел" - командир підрозділу аеророзвідки:
Я не хочу зараз знімати кіно, взагалі брати участь в культурних заходах. Немає такого бажання, але я думаю, що війна поки не закінчена, країна не звільнена. Коли ми це зробимо, з'явиться бажання, можливо не кіно знімати, можливо відбудовувати, я ще не знаю.
Тендітна жінка з ніжним голосом - вона вирішила стати на захист країни. Сьогодні Наталія - командир підрозділу аеророзвідки. Вона вже не боїться вибухів, як колись. Каже, тепер - страхи інші. Воєнні.
Позивний "Ангел" - командир підрозділу аеророзвідки:
Ми під цима вибухами спимо, їмо, тому не лякають, але ми прислухаємося весь час. Прислухаємося до цих звуків, мені тут у Києві відчуваються касетні розриви, а я бачу, що це бабуся візочок везе. Я боюся застудитися, бо коли ми були на фронті, я застудилася сильно і потрапила до реанімації. Єдине чого я боюся, це холоду.
Організм людини дійсно вміє пристосовуватися до будь-яких умов - наголошує нейробіолог Сергій Данілов. Приміром, якщо людина боїться крові, достатньо змусити себе певний час дивитися на кров, аби мозок звик. І вже згодом людина зможе навіть надавати першу допомогу пораненим.
Сергій Данілов – нейробіолог:
Щоб подолати цю специфічну фобію в так званій експозиційній терапії, достатньо двух-трьох годин, щоб людина стикалася з цим подразником і поступово чутливість до цього подразника зменшувалася.
Аби вчасно виявити певні відхилення від нормального емоційного стану в людини, фахівці нейробіології та айтішники розробили технологію діагностики психічних станів за поглядом!
Роман Гавриш - СЕО проекту:
Це не є офіційний діагностичний інструмент, це є тест для саморозуміння, який потім бажано відпрацювати з професіоналом і він в 90 відсотках покаже коректне щось, але в 10 відсотках з різних причин може показати не те,що треба, тому не можна на це покластися як на клінічний висновок психіатра. Без психіатра ми якісь серйозні висновки вам не будемо давати.
Принцип діагностики досить простий. Камера стежить за рухом сітківки ока та визначає, за яких умов стається викривлення уваги людини. Проводити дослідження можна навіть онлайн. Нейробіолог ділиться - тест уже випробували і на цивільних, і на військових. У багатьох "людей у формі" виявили гіперпильність.
Сергій Данілов – нейробіолог:
Гіперпильність - це ж непогано, коли в мене загроза, наприклад, хлопці військові в них гіперпильність під час бойових дій - це не те, що не добре, це необхідно, тому що по-іншому ти не можеш бути готовий до захисту, щоб відреагувати на загрозу. Але якщо в тебе ця гіперпильність підвищилася і ти повертаєшся, наприклад, у відпустку додому і вона не знизилась, це проблема. Людина, яка добре керує своїм станом, вона перемикається з цього стресового режиму і швидко повертається в нормальне, якщо немає навколо небезпеки.
У стані постійної небезпеки та стресу зараз живуть мільйони українців. А тому навіть у колись врівноваженої людини чи хороброго воїна може статися зрив. Усі наші співрозмовники радять - не відкладати вирішення психологічних питань до перемоги і вже сьогодні розібратися з причиною стресу та почати над ним працювати. Аби якнайшвидше повернутися до нормального життя.
