З прифронтового Запоріжжя вивозять музейні експонати: як рятують артефакти від війни [ Редагувати ]

А у прифронтовому Запоріжжі рятують культурну спадщину. З населених пунктів, які під постійним ворожим обстрілом, вивозять музейні експонати. Детальніше про те, як рятують артефакти від війни, розкаже Інна Гогой.

Це все, що залишилось від школи в одному із сіл Пологівського району. Будівлю, де навчалися діти з одинадцяти населених пунктів, росіяни перетворили на руїни. Разом із класними кімнатами та спортзалом вщент зруйновано і шкільний музей.

Гончарний виріб ось, на жаль, розбитий він і був розбитий цей горщик, учні його на гуртку склеювали, намагалися відремонтувати.

Пані Тетяна - колишня директорка школи - розповідає, музей облаштовували учні, вчителі та небайдужі селяни. Майже за сорок років назбирали понад півтисячі експонатів про історію села та його жителів. Найстаріші предмети - датувалися дев'ятнадцятим століттям.

Тетяна, колишня директорка школи:

Музей в першу чергу, зацікавлював дітей, учнів школи. Писали роботи і по Голодомору, були експонати по Голодомору, і були експонати по історії заселення і нашого села, і сусідніх сел.

Тепер на подвір'ї розбитої школи стирчать вже нові експонати. А на руїнах будівлі працюють волонтери-історики. Шукають під уламками речі з музею, що дивом вціліли після обстрілу. Щоб врятувати старовинні предмети, частину з них вивезуть у Запоріжжя.

Сергій Звілінський, голова громадської організації:

Всі ці речі, які ми тут бачимо, це все відображає побут, звичаї, традиції, сільське господарство, особливості в цьому регіоні, в цьому конкретно населеному пункті, тому все важливо. 

У цих коробках те, що історики вже евакуювали до обласного центру. Тут старовинні предмети побуту, одяг, рушники, документи, фотографії та фронтові листи часів Другої світової. Музейні експонати фахівці ставлять на облік, ретельно досліджують та сканують.

Сергій Звілінський, голова громадської організації: 

Найперше наше завдання - це все максимально зберегти, тому що дуже багато було пошкоджено речей, мокрих, фотокартки були залиті водою дуже багато, листи були замочені.

Ось цю світлину, зроблену ще на початку 20 століття, пошкодили не тільки час, а й дощі. Після обстрілу школи, фотокартка кілька місяців пролежала серед руїн, куди потрапляла вода.

Сергій Звілінський, голова громадської організації:

Тут зображено виробничий процес, зокрема, люди, які знаходяться біля сільського млина, парового млина і от якраз процес підвезення зерна, обмолоту його і виготовлення борошна вже. Інформації безліч на цій фоті.

Безцінні, на думку істориків, і зібрання рушників, і ось ця старовинна кохта початку 20 століття. Вона зшита на замовлення із дорогої тканини. До сьогодення одяг зберігся у первинному вигляді.

Сергій Звілінський, голова громадської організації:

Вона пережила 20-ті роки: розкуркулення, Голодомор, Другу Світову, післявоєнний голод 46-47, тобто у всі ці катастрофи люди були на межі виживання і такі речі, вони або обмінювалися на їжу, або перешивалися.

Те, що не можуть евакуювати, історики оцифровують на місцях. Кажуть, працюють саме із невеличкими музеями, які облаштовували при школах, бібліотеках чи сільрадах. Рятують і сімейні колекції. Фахівці об'їздили вже з півтора десятка населених пунктів. Кажуть, їхня робота перш за все важлива для жителів громад.

Сергій Білівненко, голова наукового товариства ім. Я. Новицького:

Їм потрібно знати особливо в тих регіонах, де великі руйнування внаслідок бойових дій, як виглядала їхня територія. Плюс це ще показує з певної такої ментальної точки зору, що тут ніяка не Новоросія, яку там намагалися нас визволити в лапках наші вороги, що це дійсно питомо український регіон.

Евакуйовані артефакти історики зберігають у сховищах. А після нашої перемоги планують повернути усі експонати на місця - туди, де вони і мають бути.