Прифронтовий Оріхів, що на Запоріжжі, окупанти нещадно обстрілюють з авіації: як виживають люди [ Редагувати ]

Прифронтовий Оріхів, що на Запоріжжі, окупанти нещадно обстрілюють з авіації. На місто скидають п'ятисот-кілограмові, а то й півторатонні бомби. Від таких ударів приватні житлові будинки та кількаповерхові будівлі складаються наче паперові. Як під обстрілами виживають люди, які не наважуються покидати свої домівки - дивіться далі.

На городі вирва, а замість хати - руїни. Пан Юрій показує на що перетворився його будинок після того, як росіяни вчергове вдарили по Оріхову. Каже, на щастя, під час обстрілу вдома нікого не було. Напередодні чоловік із дружиною прибрали на подвір'ї та поїхали з міста. 

Юрій, житель Оріхова:

А пожарники дзвонять утром в 5 часов: їдьте, бо у вас кажуть біда, прилетіла бомба. Це приїхали отаке.

Оріхів безжально руйнують з перших днів великої війни. Під ударом ворога цілі житлові квартали, будинки та цивільна інфраструктура. Росіяни б'ють з реактивних систем та артилерії. Скидають на місто керовані авіабомби вагою 500 кілограмів або і півтори тисячі. 

Віталій Чорний, начальник 14 державної пожежно-рятувальної частини ГУ ДСНС України у Запорізькій обл.:

Якщо керована авіабомба вагою 500 кілограмів попадає в жилий будинок, то його зносить вплоть до фундаменту та ще й углиблюється у землю, якщо вже півтори тони, то така як 3-4 поверхова школа злажується в ноль повний. 

Через постійні обстріли місто вже понад рік без світла, газу та води. Людей, які і досі лишаються в Оріхові, підтримують рятувальники. 

Тетяна, жителька Оріхова:

Воду возять, єслі надо, самі даже їздять і питають, єслі вам надо воду, то ми вам привезем, хліб регулярно ми тут беремо.

І саме його ось знову привезли... 

Ігор Горенко, командир відділення ГУ ДСНС України у Запорізькій обл.:

Люди приходять, допомагаєм за багатьма просьбами. Приходять, кому-то хлєб, кому-то воду, кому-то просто допомогти, ну як обично вєздє.

Привезли надзвичайники хліб і жителям Малої Токмачки. Гуманітарний вантаж залишають у когось одного, а той потім роздає іншим селянам. 

Олена, жителька села Мала Токмачка:

В нас таке було время, що ми і по 2 неділі сиділи без хліба. Тоді як хліба немає, стараємся коржі жарить, ну хліба ж хочеться.

Російські снаряди залишили село без жодних комунікацій. Окупанти б'ють з артилерії, застосовують авіацію та мінометні міни. Врятуватися місцеві сожуть лише у підвалах... 

Олена, жителька села Мала Токмачка:

Буває конєчно, що обстрєл ето сидимо в підвалі. Буває і на час, і два, і по три сидимо в підвалі, ну а так от постараємся виживать, а що робить і на городі, і птицю держимо.

Селяни кажуть, будь-які побутові проблеми їх вже не лякають. Єдине чого чекають у Малій Токмачці найбільше - нашої перемоги.