Уряд Грузії заграє з кремлем попри невдоволення громадян [ Редагувати ]

Грузія готується відзначити День Незалежности від Радянського Союзу, Сакартвело - так грузини називають свою країну - остаточно відкололася 9 квітня 1991-року.

Однак головне свято держави вирішили відзначати в історичну дату - 26 травня 1918-го Грузія здобула волю від російської імперії. І хоча нині Грузія проголосила курс на вступ до ЄС та, як і Україна, зазнала від росіян чимало біди, уряд країни знову розвертає воза у бік москви.

Які небезпеки становлять загравання з кремлем? Та як їх сприймає народ? Про це далі, в матеріалі Ольги Жидецької.

До 32-ї річниці Незалежости Грузія підходить з відчутним внутрішнім дисонансом. На цих кадрах у середині травня грузини протестують проти відновлення прямих авіарейсів Москва-Тбілісі.

володимир путін скасував візовий режим та заборону на безпосереднє авіасполучення з країною, у якої 2008-го відібрав п"яту частину території. І грузинський уряд ініціативу підтримав.

Ілля Дарчіашвілі, міністр закордонних справ Грузії:

Якщо дивитися на це рішення через гуманітарну призму, то будь-яка відповідальна влада привітала б його - рішення, яке спростить повсякденні умови життя наших громадян, дасть їм можливість спілкуватися та подорожувати вільно і легко.

Та "вдячні громадяни" зустрічати перший рейс з Москви прийшли не з хлібом-сіллю.

Елене Хоштарія, депутатка парламенту від опозиційної партії:

Йдеться про геополітичне рішення росії повернути Грузію під свій вплив. Ми чули заяви наших партнерів, США та ЄС: або ви вибираєте Росію, або Захід. Тому що росія сьогодні є терористичною державою. Тож ми хочемо, щоби вони почули: напрямок для російського літака - це напрямок російського військового корабля.

І гарячих точок незгоди з діями влади назбиралося чимало.

У березні після багатотисячних протестів мітингувальники штурмували парламент, щоби завадити ухвалити списаний з російського закон про іноземних агентів, який дозволяє тиснути на незалежні ЗМІ та громадські організації.

Мате Ерадзе, учасник протестів:

З 2012 року всі дії цього уряду були спрямовані на переорієнтацію країни на росію. Ми змусили їх відступити й відкликати їхній законопроєкт, але рано говорити про перемогу. Раби кремля продовжують керувати країною.

Попри те, що Грузія як і Україна подала заявку на вступ до ЄС і так само постраждала від російської агресії, офіційний Тбілісі не запровадив санкцій проти кремля і не надав допомоги Києву.

Хоча мітинги на підтримку українців збирали тисячі небайдужих грузинів.

До всього після повномасштабного вторгення, а надто після оголошення мобілізації, росіяни масово ринули до Грузії, яка дозволяє їм рік перебувати на своїй території без віз. Загалом у 3,5 мільйонній державі отаборилося близько 115 тисяч громадян рф. І часто їхня поведінка дратує місцевих жителів.

Гурт приїжджих виштовхали з маршрутки за слова "Слава росії!"

Як же так сталося, що політика влади так розійшлася з волею народу, який її обрав? Політологи пояснюють: підгрунтя до проросійського реваншу у Грузії свого часу створили самі демократичні сили.

Володимир Фесенко, політолог:

При всьому позитивному ставленні до періоду правління Михаїла Саакашвілі, він зробив багато успішних реформ. Але він, скажімо так, занадто посилив авторитарні тенденції під час другого терміну свого правління, і не звертав уваги на питання соціального характеру.

Нинішні ж загравання з москвою - застерігають експерти - не віщують Грузії нічого доброго.

Андрій Миселюк, політолог:

Грузини забули історичні уроки, що з росією так не можна себе вести. Що з хижаком не можна ані намагатися його задобрити, ані намагатися його обхитрувати. Вони все одно, як тільки звільняться можливості, звільняться руки - вони доберуться до грузинів. І Грузія, і Молдова - це наступні мішені після України.

Ситуація, що на сьогодні склалася в Грузії, кажуть політологи, нагадує Україну 2013-го року. Коли суспільство вибухнуло через невдоволення рішенням Януковича відмовитися від євроінтеграції.

Володимир Фесенко, політолог:

Безумовно, нинішній грузинський уряд пов'язаний з росією бізнесовими зв'язками, певними політичними зв'язками. Певні вигоди точно Грузія отримає, але йдеться про країну, яка є токсичною з точки зору стратегічних інтересів Грузії, з точки зору європейської і євроатлантичної інтеграції Грузії.

Чергові парламентські вибори у країні мають відбутися восени наступного року. Та чи захочуть грузини чекати цієї нагоди змінити владу? Адже запит на швидкі європейські зміни серед грузинської молоді й середнього класу дуже і дуже високий.